У статті досліджено концепцію людиноцентризму як основу сучасного підходу до поліцейського піклування в контексті демократичної трансформації суспільства. В роботі розглянуті ідеї людоницентризму, які розвивали провідні філософи: Арістотель, Ганна Арендт, Мартін Бубер, Імануель Кант, Мартін Лютер Кінг, Еммануїл Левінас, Жан-Жак Руссо. Зроблено висновок про те, що ідеї людиноцентризму, сформовані філософами, реалізуються в сучасних тенденціях розвитку поліції України. Констатовано, що в контексті державного управління людиноцентризм реалізується через орієнтацію на потреби, безпеку та добробут громадян, замість пріоритету інтересів держави як абстрактної сили. З’ясовано, що в контексті теми дослідження поліцейське піклування охоплює: превентивну роботу; побудову довіри; підтримку вразливих груп; діалогову комунікацію; участь у розв’язанні соціальних проблем. У статті розглядаються етичні, філософські та правові засади людиноцентризму в діяльності поліції. Висвітлено роль гуманістичних цінностей, таких як гідність, свобода, безпека та довіра, у формуванні ефективного партнерства між поліцією та громадою. Визначено, що поліцейське піклування має значення для громадян і впливає на: забезпечення безпеки; допомога в повсякденних ситуаціях; захист вразливих груп; довіра і партнерство; підвищення якості життя. Узагальнені ключові ідей людиноцентризму в підходах ПРООН до поліцейського піклування:права людини — в основі поліцейської діяльності; сервісна модель поліції (Service-Oriented Policing); партнерство з громадою (Community Policing); піклування про вразливі групи; розвиток етичної компетентності поліцейських; цифрова відкритість і прозорість. Підсумовано, що людиноцентризм у поліцейській діяльності – це не лише філософська концепція, а реальна основа для побудови ефективного, легітимного та гуманного правоохоронного органу. Акцентована увага на ідеї того, що поліцейське піклування має здійснюватися з урахуванням гарантій конституційних прав та свобод людини і громадянина, керуючись принципами верховенства права.