У статті зазначено, що житлово-комунальне господарство є однією з важливих соціальних галузей, що пов’язана із забезпеченням гідних умов життя людини, створенням нормальних, здорових, безпечних умов її життєдіяльності. Це система підприємств, установ та організацій, які виконують виробничі й невиробничі функції із забезпечення населення необхідними ресурсами та наданням послуг із належного утримання житла, благоустрою населених пунктів і розвитку відповідної інфраструктури. Історія свідчить, що генеза житлового господарства тісно пов’язана з виникненням та розвитком самого житлово комунального господарства, детермінантами розвитку якого стали: відокремлення ремісництва від землеробства (унаслідок цього почали з’являтися міста); виникнення приватної власності на житло; індустріалізація (почали будуватися фабрики та заводи, що потребували значних людських ресурсів); війни; державний устрій. На кожному з періодів розвитку суспільства влада намагалася певним чином налагодити правове регулювання відносин у сфері житлово-комунального господарства, однак вдалося це не зразу, відчутні результати почали отримувати лише приблизно із середини 50-х років ХХ ст. Досліджено історико-правову регламентацію діяльності органів житлово-комунального господарства України у сфері надання послуг населенню, в результаті чого виділено чотири періоди (дорадянський, радянський, перехідний, сучасний) його ґенези на території сучасної України та виявлено закономірності криміналізації привласнення, розтрати майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Запровадження кримінальної відповідальності за привласнення та розтрату майна пройшло довгий історичний шлях та нормативно-правову генезу від визнання суспільної небезпечності до конкретних норм права. Ст. 191 КК України є продуктом тривалих та наполегливих досліджень, обумовлених запитами суспільного розвитку та необхідністю захисту від кримінальних загроз відповідних форми та спрямованості.