За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) близько 20 % вагітних жінок у світі мають інфекцію нижнього відділу статевого тракту. Урогенітальне інфікування призводить до проблем з настанням та виношуванням вагітності, а також впливає на перебіг післяпологового періоду (у тому числі: дисфункція плаценти, передчасні пологи, низька вага при народженні, передчасний розрив плодових оболонок, післяпологовий ендометрит). Маркером нормального функціонування плаценти, серед інших, є α2 – мікроглобулін фертильності (АМГФ), визначення якого і відобразить наявність чи відсутність порушення матково – фетоплацентарного комплексу при урогеніальній інфекції у вагітних жінок. Метою дослідження було виявити вплив урогенітальної інфекції на порушення функції матково–фетоплацентарного комплексу у вагітних жінок. Матеріали та методи. Нами обстежено загальною кількістю 75 вагітних жінок, що склали такі групи: 55 вагітних – Основну групу (ОГ) – жінки з виявленою урогенітальною інфекцією (Підгрупа А – 35 вагітних, яким була проведена місцева санація урогенітальної інфекції відповідно до виявленого збудника, підгрупа Б – 20 вагітних, які відмовились від неї відповідно), 20 вагітних – Групу порівняння (ГП) – жінки без урогенітальної інфекції (бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження, полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР)). Всім вагітним жінками було проведене визначення АМГФ в сироватці крові імуноферментним методом. Дослідження виконано відповідно до положень Гельсінської декларації. Протокол дослідження узгоджений Локальним етичним комітетом ПДМУ для усіх жінок, які брали участь у даному дослідженні. Статистична обробка була проведена за допомогою програми MedStat (серійний № MS00019). Робота є частиною ініціативної НДР кафедри акушерства і гінекології № 1 Полтавського державного медичного університету «Патогенетична роль ендотеліальної дисфункції та генетичні особливості при патології під час вагітності та гінекологічних захворюваннях» (державний реєстраційний № 0117U005253, термін виконання 2017-2023 роки). Результати дослідження. Отримані нами результати в ході проведеного дослідження встановили, що у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією у 5,5 разів частіше в анамнезі зустрічався хронічний пієлонефрит (р = 0,03) та у 10,2 рази частіше – сальпінгоофорит (р < 0,001), що можуть бути джерелом прихованої інфекції. Найпоширенішими інфекційними агентами у вагітних жінок ОГ були: у 21,4 %– Ureaplasma urealyticum, у 19,04 %– гриби роду Candida, у 11,9 % – Gardnerella vaginalis та у 11,9 % -Toxoplasma gondii. Рівень АМГФ у вагітних жінок з урогенітальною інфекцією був у 4,3 рази менший, ніж у вагітних жінок ГП (р < 0,001). Санація інфекції нижнього відділу статевого тракту під час вагітності підвищує у 4 рази вироблення АМГФ (р < 0,001). Рівень АМГФ у вагітних жінок ГП був у 2,2 рази більший, ніж у вагітних жінок Підгрупи А (р < 0,004) Висновки. Отже ми достовірно встановили значний вплив урогенітальної інфекції у вагітних жінок на порушення функції матково – фетоплацентарного комплексу та виявили, що проведення місцевої санації нижніх відділів статевого тракту у цих жінок, відповідно до підтвердженого збудника, позитивно вливає на роботу плаценти, але все ж таки не нівелює порушення її білково- синтезуючої функції.