Статтю присвячено дослідженню проблем­них питань правового забезпечення агроенергетичних відносин в умовах воєнного стану та опрацюванню пропозицій щодо вдосконалення механізму їх правового регулювання. Акценту­ється увага на необхідності збереження і реа­лізації потужного аграрного потенціалу України та протидії загрозам і втратам воєнного стану, зокрема в енергетичній сфері, протидії кліма­тичним змінам що, в свою чергу, зумовлює до­цільність дослідження юридичної природи, змі­сту, проблем та новел правового забезпечення агроенергетичних відносин. Визначено ознаки агроенергетичних від­носин: самостійний вид аграрних правовідно­син; складна аграрно-правова категорія, що охоплює широке коло відносин: виробничих з вирощування енергетичних сільськогосподар­ських культур та здійснення інших видів сіль­ськогосподарської діяльності, внаслідок яких продукується біомаса; відносин з її переробки на біопаливо та його реалізації; біотехнологічних відносини із забезпечення безвідходного сільгоспвиробництва; науково-дослідних відно­син у сфері альтернативної енергетики; агропротекційних відносин у сфері стимулювання виробництва біопалива; регуляторних відно­син; агроекологічних відносин та ін. Підкреслю­ється, що вказані відносини мають нормативний характер; спрямовані на забезпечення ефек­тивного розвитку основних галузей аграрного виробництва; характеризуються спеціальним суб’єктним складом, публічно-приватним харак­тером їх регулювання, динамічністю, обумовле­ною перманентними законодавчими змінами та ін. Акцентується увага на необхідності комплек­сного й ефективного спеціального врегулюван­ня агроенергетичних відносин. Досліджено стан сучасного правового забез­печення агроенергетичних відносин, проаналі­зовано новели й визначено проблеми їх законо­давчого регулювання. Доводиться, що удоско­налення законодавства у сфері агроенергетичних відносин сприятиме збереженню і реалізації потенціалу агросфери, подоланню енергетичної залежності й забезпеченню національної безпе­ки нашої держави, сталому соціально-економіч­ному розвитку, протидії кліматичним змінам, ін­теграції до європейського простору, належному функціонуванню агробізнесу і сталому розвитку агросфери.