У статті розглядаються проблеми відмежування кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, від суміжних кримінальних правопорушень. Автор стверджує, що відмежування кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність від суміжних кримінальних правопорушень зумовлене потребою надати точну, обґрунтовану та повну кримінально-правову оцінку вчиненому посяганню. При з’ясуванні особливостей механізму відмежування кримінальних правопорушень, що посягають на фармацевтичну діяльність, від суміжних кримінальних правопорушень, автором пропонується враховувати наступні основні моменти: 1) ознаки потерпілих (ст.ст. 137, 140, 141, 142 КК); 2) ознаки предметів (ст.ст. 141, 321-2 КК); 3) ознаки діянь та їх наслідків (ст.ст. 131, 134, 137, 140 КК); 4) ознаки діянь, способів їх вчинення та їх наслідків (ч. 2 ст. 308, ч. 2 ст. 312, ч. 2 ст. 313, ч. 2 ст. 321-1 КК). Здійснюючи системний аналіз положень КК України, автор наводить конкретні ситуації із власним баченням того, як потрібно відмежовувати ті чи інші кримінальні правопорушення, що посягають на фармацевтичну діяльність, від суміжних кримінальних правопорушень. Зокрема, як слід розмежовувати склад кримінального правопорушення, передбаченого ст. 137 КК, де потерпілими виступають неповнолітні особи (діти), стосовно яких суб’єкти медичного та фармацевтичного обслуговування зобов’язані вживати заходів забезпечення охорони їх життя та здоров’я із кваліфікованим складом неналежного виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, де неповнолітня особа також є потерпілим. У статті акцентується увага й на суміжність різновидів професійної недбалості у сфері медичної і фармацевтичної діяльності (ст.ст. 131, 137, 140 КК) та службову недбалості (ст. 367 КК). Автор приходить до висновку, що поняття фальсифікованих лікарських засобів (ст. 321-1 КК) може пов’язуватись із підробленням документів (ст.ст. 358, 366 КК) та використанням завідомо підроблених документів (ч. 4 ст. 358 КК).