У статті з'ясовано, що в умовах правового ре­жиму воєнного стану адміністративно-правове регулювання як більш жорсткий спосіб впливу на правовідносини починає переважати над ад­міністративно-правовим забезпеченням, базова­ним на принципі людиноцентризму. Поняття адміністративно-правового регу­лювання під час воєнного стану визначено як приведення системи адміністративно-правових відносин у стан, в якому забезпечується ефек­тивна відсіч російській збройній агресії, що дося­гається завдяки переважанню серед адміністра­тивно-правових інструментів засобів примусу, збільшення дискреційних повноважень органів публічної влади та обмеження на законних під­ставах деяких прав, свобод та інтересів фізичних й юридичних осіб. Поняття адміністративно-правового забез­печення в умовах правового режиму воєнного стану сформульовано як упорядкування системи адміністративно-правових відносин за допомо­гою широкого арсеналу адміністративно-право­вих засобів і процедур з метою підвищення рівня фізичної, психологічної та економічної захище­ності людини і громадянина під час бойових дій, забезпечення національної стійкості та створен­ня передумов для свідомого і добровільного ви­конання громадянами України свого військового обов'язку. Обґрунтовано, що спільними рисами адміні­стративно-правового забезпечення та адміні­стративно-правового регулювання є упорядко­вуючий вплив на суспільні відносини, наявність спеціальних адміністративно-правових засобів, спрямованість на досягнення сталого функціону­вання держави і суспільства. Для адміністратив­но-правового регулювання основною метою ви­ступає реалізація волі держави, для адміністра­тивно-правового забезпечення - узагальнених потреб та інтересів громадянського суспільства, суб'єктів підприємницької діяльності, територі­альних громад та окремих громадян. Акцентовано увагу на тому, що під час право­вого режиму воєнного стану, за умови наявності балансу своєї реалізації, адміністративно-пра­вове регулювання та адміністративно-правове забезпечення посилюють одне одне, забезпечу­ючи максимальну акумуляцію людських, еконо­мічних, науково-освітніх, технічних та техноло­гічних ресурсів для ефективної відсічі збройній агресії противника.