Метою дослідження є аналіз законодавчих змін, внесених у зв’язку з воєнним станом, та оцінка їх впливу на ефективність примусового виконання судових рішень, а також визначення шляхів подолання проблем, спричинених мораторіями на стягнення, затримками виконання судових рішень, обмеженим доступом до реєстрів і труднощами з ідентифікацією майна боржників. Дослідження базувалося на комплексному підході, що поєднав у собі декілька методів наукового пізнання: узагальнення на основі аналізу законодавства, статистичних даних та порівняння міжнародного досвіду. У дослідженні проведено аналіз законодавства України, США та Німеччини щодо виконавчого провадження в умовах воєнного стану, для виявлення спільних та відмінних ознак у підходах цих країн до врегулювання виконавчого провадження в умовах війни. Дослідження статистичних даних Міністерством юстиції України показало, що кількість запитів на публічну інформацію до органів виконавчої влади за період з травня 2018 по 2021 р. збільшилась на 170,245. Попри те, що кількість запитів на доступ до публічної інформації зросла, кількість відкритих виконавчих проваджень суттєво скоротилася, що негативно вплинуло на ефективність процесу стягнення заборгованостей. Здійснено правовий аналіз зарубіжного досвіду функціонування системи примусового виконання судових рішень та рішень інших органів. Проаналізовано повноваження державних і приватних виконавців у процесі примусового виконання рішень у країнах, зокрема у Федеративній Республіці Німеччина та Сполучених Штатах Америки. Порівняльне дослідження виконавчого провадження в Україні, США та Німеччині виявило як спільні риси, так і відмінності у підходах до регулювання цього процесу. Встановлено, що всі три країни визнають необхідність захисту прав боржників, особливо тих, хто постраждав від воєнних дій або мобілізований для захисту держави. Виявлено, що Україна внесла ширший перелік категорій боржників, щодо яких діє мораторій на стягнення, ніж США та Німеччина. У дослідженні було визначено основні проблеми виконавчого провадження в умовах воєнного стану та запропоновано шляхи їх вирішення, зокрема, удосконалення законодавства, цифровізація, посилення контролю та підвищення кваліфікації виконавців.