Актуальність дослідження зумовлено відсутністю в українській доктрині міжнародного права ґрунтовних досліджень теорії і практики визначення нематеріальної шкоди, заподіяної міжнародним правопорушенням, що покривається компенсацією і сатисфакцією. Метою статті є дослідження теоретичних аспектів та наявної міжнародної практики розв’язання міжнародних спорів, пов’язаних із визначенням адекватної форми відшкодування шкоди за нематеріальну шкоду, що була заподіяна державам, фізичним і юридичним особам. Методологічну основу дослідження становить комплекс загальнофілософських, спеціально-наукових і правових методів, а саме: діалектичний, формально-логічний, аналізу та синтезу, системно-структурний, формально-логічний, порівняльно-правовий і логіко-юридичний. У статті досліджено зміст нематеріальної (моральної, морально-політичної) шкоди, що виникає внаслідок вчинення міжнародних правопорушень. Ідеться про шкоду міжнародним правовідносинам, які мають символічне значення для потерпілого суб’єкта, що забезпечують йому повагу з боку інших членів міжнародної спільноти, і нормальну взаємовигідну співпрацю з ними. Комісія міжнародного права ООН у коментарях до проєкту статей про відповідальність держав 2001 р. (резолюція Генеральної Асамблеї ООН № 56/83 від 12 грудня 2001 р.) зазначила, що в одних випадках наслідки такої шкоди можуть усуватися компенсацією (ст. 36 Проєкту 2001), в інших – сатисфакцією (ст. 37 Проєкту 2001). Водночас Комісія не визначила критерії такого розмежування. Більшість юристів-міжнародників вважають, що вони залежать від обставин кожної конкретної справи і їх важко узагальнити. Зокрема, зроблено спробу узагальнити міжнародну практику щодо застосування компенсації і сатисфакції для відшкодування нематеріальної шкоди, що виникла внаслідок міжнародного правопорушення. Розглянуто відповідну практику таких міжнародних судів та арбітражів, як Постійна палата міжнародного правосуддя, Американо-Німецька Комісія зі змішаних вимог, Міжнародний суд ООН, Європейський суд з прав людини, Суд справедливості Європейського Союзу, Міжнародний центр з врегулювання інвестиційних спорів, Арбітражний трибунал у справі Rainbow Warrior (1990). Основну увагу зосереджено на нематеріальній шкоді, якої завдано державам, фізичним і юридичним особам (компаніям). Зроблено висновки та надано рекомендації щодо застосування компенсації і сатисфакції за наявності нематеріальної шкоди, вчиненої внаслідок міжнародного правопорушення; окреслено коло суб’єктів міжнародного права, яким відшкодовується шкода в таких випадках; розкрито зміст і особливості її відшкодування щодо них.