Стаття присвячена дослідженню законодавства у сфері адаптації сільськогосподарського виробництва до зміни клімату. Зазначається, що здійснення такого виду діяльності не тільки пов’язане із забрудненням довкілля, а й безпосередньо залежить від сприятливих кліматичних умов. Констатується, що норми, якими регулюються відносини у сфері адаптації сільськогосподарського виробництва до зміни клімату в Україні, містяться в розрізнених нормативно-правових актах, переважно стратегічного або концептуального характеру. Подекуди їх положення носять неузгоджений та суперечливий характер. До цього часу залишається відсутнім механізм реалізації заходів, встановлених в цих документах. Відтак, їх виконання стає необов’язковим. Зокрема, залишаються не прийнятими Рекомендації з адаптації сільського господарства до зміни клімату на період до 2030 року, що передбачено Планом заходів з виконання Концепції реалізації державної політики у сфері зміни клімату на період до 2030 року, затвердженим розпорядженням КМУ від 6 грудня 2017 р. № 878-р. Стверджується, що для вирішення проблеми адаптації сільського господарства до зміни клімату, особливо важливою залишається необхідність підвищення ролі органічного виробництва як діяльності, що сприяє забезпеченню сталого розвитку сільських територій і вирішенню ряду соціальних проблем. Оскільки органічне виробництво є одним із найбільш поширених напрямів кліматично раціонального сільського господарства, пропонується в основу законодавства про адаптацію сільського господарства України до змін клімату, покласти концепцію останнього. Враховуючи значний негативний вплив сільськогосподарського виробництва на навколишнє природне середовище, вважаємо за необхідне передбачити у Законі України від 28 лютого 2019 р. «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», серед основних джерел викидів парникових газів (промисловість, енергетика і транспорт (р. І), сільське господарство.