В статті розглядається теоретичний аспект такого елементу складу кримінальних правопорушень проти власності у будівельній промисловості, як об’єкт відповідного кримінального правопорушення (злочину чи проступку). Проаналізовано роль і значення об’єкта кримінального правопорушення в українській правовій системі. Так, встановлено, що практичне значення об’єкта кримінального правопорушення надзвичайно важливе принаймні в двох аспектах 1) нормотворчому (законодавчому) та 2) прикладному (кримінально-правова кваліфікація). Визначено що структура більшості розділів Особливої частини Кримінального кодексу України визначається головним чином змістом об’єкта кримінального правопорушення, чим опосередковується нормотворче значення об’єкта кримінального правопорушення. У статті авторка підтримує триступеневу класифікацію об’єктів кримінального правопорушення – їх поділ на загальний, родовий та безпосередній. Визначено, що використання видового об’єкта кримінального правопорушення є недоцільним як з теоретичної, так і практичної точок зору. Авторка розглядає основні концепції загального об’єкта злочину, що існують в українській науці кримінального права. Такими концепціями є визначення об’єкту злочину як: 1) суспільних відносин; 2) цінностей; 4) благ; 5) правовідносини; 6) реалії життя; 7) порядок відносин між людьми, що виникають у суспільстві з приводу матеріальних і нематеріальних предметів. Проаналізовані переваги і недоліки кожного з означених підходів до визначення об’єкта кримінального правопорушення. Також проаналізовано поняття і значення родового об’єкта злочинів проти власності. Так, авторка критикує підхід що таким об’єктом є власність як одночасно економічна і правова категорія. Встановлено, що саме порядок відносин між учасниками будівельних відносин приводиться у невідповідний законодавству України стані внаслідок кримінальних правопорушень в сфері власності у будівельній галузі. На підставі відповідного аналізу визначено, що основним безпосереднім об’єктом кримінальних правопорушень проти власності у будівельній сфері є порядок відносин між фізичними та юридичними особами (забудовник, підрядники, інвестор, власник земельної ділянки, регулюючі органи тощо) щодо створення (нове будівництво, реконструкція, реставрація та капітальний ремонт) матеріальних благ – а саме об’єктів будівництва.