У поданій роботі ми зосереджуємо нашу увагу на унікальній практиці любительського перекладу – сканлейті. Огляд теоретичної бази нашого дослідження підтвердив, що незважаючи на тривале його існування, лише поодинокі, переважно зарубіжні, науковці приділяють сканлейту свою увагу (Д. Касані, Х.-К. Лі, М. О’Хаган, М. Поррас, М. Фабретті), що надає особливої актуальності представленій розвідці. Мета статті полягає в описі специфічної практики непрофесійного перекладу – сканлейті. Досягнення мети можливе через виконання таких завдань як 1) визначення явища «сканлейт»; 2) опис алгоритму виконання цього виду перекладу; 3) встановити його основні особливості як спеціалізованої практики виконання непрофесійного перекладу. Об’єктом статті слугує явище сканлейту, предметом – його загальні особливості як перекладацької діяльності.