Опыт применения синтетических протезов в герниопластике в последние годы значительно обогатился. Важность рассмотрения морфологических аспектов приживления имплантатов такого рода на тканевом и клеточном уровнях в экспериментальных условиях обусловлена тем, что в предыдущие годы применение ксенопластических материалов часто сопровождалось осложнениями. Значительное количество исследований посвящено экспериментальной оценке протезов из полипропилена, которые получили широкое распространение в клинике. Пластика грыжевых дефектов брюшной стенки на современном этапе развития хирургии предусматривает применение интраперитонеально синтетических имплантатов, однако применение этих материалов способствует возникновению спаечной болезни в послеоперационном периоде. Спаечный процесс в брюшной полости является распространенным сложным, многогранным одновременно и защитно-приспособительным патологическим процессом, что требует дальнейшего детального изучения как с точки зрения патогенетических механизмов, лежащих в его основе, так и с целью профилактики возникновения послеоперационной спаечной болезни. С этой целью необходимо учитывать все местные и системные факторы спаечного процесса. Вопросы возникновения и профилактики спаечной болезни остаются предметом активного изучения во многих исследованиях.

Experience in usage of synthetic prostheses in hernioplasty has been significantly enriched in recent years. The importance of considering morphological aspects of engraftment of such the implants at the tissue and cellular levels under experimental conditions is caused by the fact that in previous years usage of xenoplastic materials are often accompanied by complications. A significant amount of research devoted to the experimental evaluation of prostheses made of polypropylene, which are widely used in clinical practice. Plastic hernial defects of the abdominal wall at the current stage of surgery involves the use of intraperitoneal synthetic implants, but the use of these materials contributes to adhesive disease in the postoperative period. Adhesions in the abdominal cavity is a common complex, multi-faceted both protective and adaptive pathological process that requires further detailed study, both in terms of pathogenetic mechanisms underlying it, and for the prevention of postoperative adhesive disease. For this purpose it is necessary to take into account all the local and systemic factors leading to adhesions development. Questions about adhesive disease and prevention remain the subject of intensive study in many studies.

Досвід застосування синтетичних протезів у герніопластиці значно збагатився останніми роками. Важливість розгляду морфологічних аспектів приживлення імплантатів такого роду на тканинному та клітинному рівнях в експериментальних умовах обумовлена тим, що в попередні роки застосування ксенопластичних матеріалів часто виявлялися ускладненя. Значна кількість досліджень присвячена експериментальній оцінці протезів з поліпропілену, які отримали широке поширення у клініці. Пластика грижових дефектів черевної стінки на сучасному етапі розвитку хірургії передбачає застосування інтраперитонеальних синтетичних імплантатів, проте застосування цих матеріалів сприяє виникненню спайкової хвороби у післяопераційному періоді. Процес спайкоутворення черевної порожнини є розповсюдженим складним, багатогранним одночасно та захисно-пристосувальним патологічним процесом, що потребує подальшого детального вивчення як з точки зору патогенетичних механізмів, що лежать в його основі, так і з метою профілактики виникнення післяопераційної спайкової хвороби. З цією метою необхідно враховувати всі місцеві та системні чинники спайкоутворення. Питання виникнення та профілактики спайкової хвороби залишаються предметом активного вивчення у багатьох дослідженнях.