Вистава «Insenso» (прем'єра відбулася 28 березня 2018 р. у Київському національному академічному Молодому театрі) викликала певний критичний резонанс (Володарский, 2018; Маншилін & Тищенко, 2019). Однак сьогодні, у період розвитку українського театрального контемпорарі, важливим складником мистецтвознавчого осмислення сучасних процесів, що відбуваються у вітчизняному театрі, є філософсько-імпрессіоністична критика, якої бракує.

The purpose of the article is to outline the priority values that should be formed in children’s dance groups in the context of the national and patriotic education of youth. Research methodology. The study used a set of theoretical and empirical methods to obtain reliable results. The group of theoretical methods includes the method of analyzing the theoretical framework, the terminological method, the descriptive method, the cultural approach, and the systematic approach. The empirical methods used were the method of modelling, the method of generalization of the obtained evaluation information, and the method of systematization. The scientific novelty lies in the necessity to outline the priority values that should be formed in children and youth during their training in a dance group. The study presents significant areas of educational work that are actualized by the challenges of today: war, the need to defend statehood, sovereignty and the right to the future. Recommendations on the tools for forming these values in the context of out-of-school dance education are given. Conclusions. In current conditions, the formation of national, aesthetic, moral and ethical values in pupils of dance groups is actualized. Among these values, special attention should be paid to language identification and patriotism education. The formation of aesthetic, moral and ethical values in the context of the intensive digitalization of society involves the active use of social networks and the development of corporate ethics principles among students. The proactive public position and focused educational activities of the leaders of choreographic groups will be the key to the harmonious development of Ukrainian society in times of reconstruction and further state-building. Мета статті – окреслити пріоритетні ціннісні орієнтири, що мають формуватись у дитячих хореографічних колективах, в контексті національно-патріотичного виховання молоді. Методологія дослідження. У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів задля отримання достовірних результатів. До групи теоретичних методів увійшли: метод аналізу теоретичної бази, термінологічний метод, описовий метод, культурологічний підхід, системний підхід. Як емпіричні методи використано метод моделювання, метод узагальнення отриманої оцінювальної інформації, метод систематизації. Наукова новизна полягає в необхідності окреслення пріоритетних ціннісних орієнтирів, які необхідно формувати в дітей та молоді під час їхнього навчання в хореографічному колективі. У проведеному досліджені наведено важливі напрями виховної роботи, що актуалізовані викликами сьогодення: війною, необхідністю відстоювання державності, суверенності та права на майбутнє. Надано рекомендації щодо засобів формування окреслених цінностей у контексті хореографічної позашкільної освіти. Висновки. У сучасних умовах актуалізується формування у вихованців хореографічних колективів загальнонаціональних, естетичних та морально-етичних цінностей. Серед таких цінностей на окрему увагу заслуговує мовленнєва ідентифікація, виховання патріотизму. Формування естетичних та морально-етичних ціннісних орієнтирів в умовах інтенсивної диджиталізації суспільства передбачає активне залучення соціальних мереж та розвиток у вихованців колективів принципів корпоративної етики. Активна громадська позиція та спрямована виховна діяльність керівників хореографічних колективів стане запорукою гармонійного розвитку українського суспільства в часи розбудови та подальшого державотворення.

The purpose of the article is to analyze the stage performance of the dancers of the Kyiv State Children’s Musical Theater during the second half of the 1980s (A. Kucheruk, Ye. Kostylova, L. Safronchyk, M. Krasnova, O. Storozhuk, A. Vdovychenko). Research methodology. The following research methods were applied: typology, general historical, historical-chronological, comparative-historical, systemic-structural, etc. The scientific novelty of the publication lies in the fact that it is the first to analyze the creative activity of the leading artists of the State Children’s Music Theatre, highlighting the peculiarities of their performance style. Conclusions. The analysis of the creative activity of the ballet dancers presented in the study – Anatolii Kucheruk, Yevheniia Kostylova, Liliia Safronchyk, Maryna Krasnova, Oksana Storozhuk, and Andrii Vdovychenko – shows that the professional level of the ballet company of the State Children’s Music Theatre in the second half of the 1980s met the high artistic standards of the best ballet companies not only in Ukraine but also in Europe. The repertoire policy of the theatre, expressed in the ballet parts of the artists, shows a wide stylistic range of performance, and, accordingly, a high professional level of performers capable of embodying works of different genres: from ballets of academic heritage and Soviet classics (Romeo and Juliet, The Young Lady and the Hooligan, etc.) to works by contemporary composers and choreographers (Thumbelina, May Night, Mowgli, etc.). The dancers’ creative achievements have confirmed their high technical level, acting skills, and considerable artistic potential. The work of these artists contributed to the overall development of national ballet art and its popularization in the world. Мета статті – проаналізувати сценічний доробок танцівників Державного дитячого музичного театру впродовж другої половини 1980-х років (А. Кучерук, Є. Костильова, Л. Сафрончик, М. Краснова, О. Сторожук, А. Вдовиченко). Методологія. Застосовано такі методи дослідження: типологізації, загальноісторичний, історико-хронологічний, порівняльно-історичний, системно-структурний та ін. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній вперше проаналізовано творчу діяльність провідних артистів Державного дитячого музичного театру, висвітлено особливості їх виконавського стилю. Висновки. Аналіз творчої діяльності представлених у дослідженні персоналій артистів балету – Анатолія Кучерука, Євгенії Костильової, Лілії Сафрончик, Марини Краснової, Оксани Сторожук та Андрія Вдовиченка – засвідчує, що професійний рівень балетної трупи Державного дитячого музичного театру у другій половині 1980-х років відповідав високим мистецьким стандартам кращих балетних труп не лише України, а й Європи. Репертуарна політика театру, увиразнена у балетних партіях артистів, свідчить про широкий стилістичний діапазон вистав, відповідно, високий професійний рівень виконавців, здатних втілювати різножанрові твори: від балетів академічної спадщини і радянської класики («Ромео і Джульєтта», «Панночка та хуліган» та ін.) до творів сучасних композиторів і балетмейстерів («Дюймовочка», «Майська ніч», «Мауглі» та ін.). Творчий доробок танцівників підтвердив їх високий технічний рівень, акторську майстерність, значний мистецький потенціал. Творчість названих артистів сприяла загальному розвитку вітчизняного балетного мистецтва та його популяризації у світі.

The purpose of the article is to analyze the evolution of the most characteristic process of modern European ballet theater, namely, the tendency towards narrative or its rejection, using the example of German theatrical dance in its most characteristic manifestations today - the creation of non-narrative choreographic miniatures. The research methodology is based on historical, comparative and hermeneutic methods, which together provide interpretative principles for determining the dance context and its cognitive understanding. The set of approaches also serves a broader consideration of research problems and advances the possibilities of studying samples of modern dance under the conditions of actual genre, compositional and stylistic changes. Scientific novelty. For the first time, modern ballet master productions on the stages of Germany (Stuttgart Ballet, Munich Theater on Hertnerplatz) are analyzed through the prism of storytelling. Conclusions. In modern choreographic theater, the concept of narrative is gradually being leveled, especially in small choreographic compositions. This is connected, for its part, with the lack of opportunity for young ballet masters to tell stories with those expressive means that they usually use or see in the work of their mentors. Instead, instead of narrative, conceptuality is offered, and one that does not always look convincing in the context of the original literary work or the original idea of the choreographer. The titles of the works are indicative in this sense: they are usually abstract or provocative. In order to understand their intention, it is not necessary to decipher the cognitive correspondences of the phenomenon. Because they can reflect completely different conceptual categories that are based on the name, but are radically different from adequate or usual meanings. Мета статті – проаналізувати еволюцію найхарактернішого процесу сучасного європейського балетного театру, а саме, тяжіння до оповідальності або відмови від неї, на прикладі німецького театрального танцю у найбільш характерних проявах сьогодення – створенні ненаративних хореографічних мініатюр. Методологія базується на історичному, порівняльному та герменевтичному методах, що в комплексі забезпечують інтерпретаційні принципи визначення танцювального контексту та його когнітивного розуміння. Сукупність підходів також слугує більш широкому розгляду дослідницької проблематики та розсуває можливості вивчення зразків сучасного танцю за умов актуальних жанрових, композиційних та стилістичних змін. Наукова новизна Вперше проаналізовано сучасні балетмейстерські постановки на сценах Німеччини (Штутгартський балет, Мюнхенський театр на Гертнерплац) крізь призму оповідальності. Висновки. У сучасному хореографічному театрі поступово нівелюється поняття оповідальності, особливо у невеликих хореографічних композиціях. Це пов’язано, зі свого боку, з браком можливості молодих балетмейстерів розповідати історії тими виражальними засобами, якими вони зазвичай користуються або бачать у доробку своїх наставників. Натомість замість оповідальності пропонується концептуальність, причому така, що не завжди виглядає переконливою у контексті вихідного літературного твору або початкового задуму балетмейстера. Показовими у цьому сенсі є назви робіт: вони, зазвичай, абстраговані або провокаційні. Аби розібратися в їхньому задумі не обов’язково розшифровувати когнітивні відповідності явища. Бо вони можуть відбивати зовсім інші понятійні категорії, що відштовхуються від назви, проте кардинально вирізняються від адекватних або звичних сенсів.

The purpose of the article is to reveal the role of dance art specialists from non- Ukrainian territories in the development of the Kyiv choreographic culture in the 1910s – 1920s. Research methodology. The analysis methods of art history literature and archival documents (current periodicals), comparison, historical-chronological approach and biographical method are applied to research the life path of individual dancers and ballet masters, to reveal information about their involvement in the choreographic culture of Kyiv of the selected period. Scientific novelty. For the first time, the influence of European and Russian dancers and ballet masters on the choreographic art of Kyiv in the 1910s – 1920s is detailed. Conclusions. The creation of Kyiv’s dance space in the 1910s – 1920s was influenced by European and Russian factors (choreographer’s work, professional choreographic education, work in the format of an experiment, etc.). In particular, in the field of ballet, ballet masters of both Polish and Russian origin made a lot of efforts, and they were the first in the history of Ukrainian musical theatre to stage several choreographic works (divertissements) separate from opera performances on the Kyiv stage and later several full-fledged performances from the repertoire of the academic heritage. Experimental work in the field of free plasticity and expressionist dance became available to Kyiv artists thanks to the touring activities of European dancers – T. Ar, I. Duncan, V. Gert, and others. They presented an excellent (non-academic, free, pantomime, expressionist) style of dance using music by European and Russian composers, as well as songs of revolutionary themes; diversified the dance area of Kyiv with the choreography of extra-academic direction. Мета статті – виявити роль фахівців танцювального мистецтва з неукраїнських територій на розвиток хореографічної культури Києва 1910-х – 1920-х років. Методологія. Застосовано методи аналізу мистецтвознавчої літератури та архівних документів (тогочасних періодичних видань), порівняння, історико-хронологічний підхід та біографічний метод для дослідження життєвого шляху окремих танцівників та балетмейстерів, виявлення інформації про їхню причетність до хореографічної культури Києва обраного періоду. Наукова новизна. Вперше деталізовано вплив європейських та російських танцівників та балетмейстерів на хореографічне мистецтво Києва 1910-х – 1920-х рр. Висновки. На творення танцювального простору Києва в 1910-х – 1920-х рр. впливали європейські та російські чинники (балетмейстерська робота, фахова хореографічна освіта, робота у форматі експерименту та ін.). Зокрема, у царині балету чимало зусиль доклали балетмейстери як польського, так і російського походження, які першими в історії українського музичного театру змогли поставити на київській сцені низку хореографічних творів (дивертисментів), відокремлених від оперних вистав, а згодом і кілька повноцінних спектаклів із репертуару академічної спадщини. Експериментальна робота в галузі вільної пластики та експресіоністського танцю стала доступною київським артистам завдяки гастрольній діяльності європейських танцівників – Т. Ар, А. Дункан, В. Герт та ін. Вони презентували відмінну (неакадемічну, вільну, пантомімну, експресіоністську) манеру танцю з використанням музики європейських та російських композиторів, а також пісень революційної тематики; урізноманітнили танцювальну царину Києва хореографією позаакадемічного напряму.

The purpose of the article is to analyze the creative output of well-known choreographers of Ukrainian folk stage dance in the aspect of creating artistic images related to the heroic past of the Ukrainian people. The research methodology is based on the application of comparative and Art Studies methods, which allow us to analyze choreographic productions of the Ukrainian folk-dance choreographers, who staged folk characters in their compositions. Scientific novelty. The relevance of the heroic images of the past Ukrainians (Cossacks, Opryshoks), which became the personification of the freedom-loving, strong and courageous Ukrainian character, is substantiated. Conclusions. The scenic reproduction of artistic images related to folk culture is necessarily preceded by search and analytical work on the study of ethnographic, historical, and literary sources, which allows the choreographers in the staging work more meaningful and reasoned approach to the creation of truthful images. Understanding the multifaceted educational potential of the Cossacks, Opryshoks and other images created by ballet masters in folk-stage choreographic compositions, which absorbed a wide range of the best moral, spiritual, historical and other aspects of the Ukrainian ethnic group’s existence, it is important to preserve their primary artistic content in order not to lose landmarks for new generations. Choreographic compositions by P. Virsky, O. Homon, M. Kalinin, V. Mikhailov, V. Petryk, etc., in which folk heroic images are reproduced, have withstood the test of time, and the artistic images created in them are connected with the identification bases of Ukrainian cultures that have become a benchmark in the art of Ukrainian folk-stage dance, remain for a long time in the memory of the audience, serve as an example to follow. Мета – проаналізувати творчий доробок знаних балетмейстерів народно-сценічного танцю України в аспекті створення художніх образів, пов’язаних із героїчним минулим українського народу. Методологія дослідження базується на застосуванні компаративного й мистецтвознавчого методів, що дозволяє провести аналіз хореографічних постановок балетмейстерів народно-сценічного танцю України, які інсценізували народні образи в своїх композиціях. Наукова новизна. Обґрунтовано актуальність героїчних образів минулого українців (козаків, опришків), що стали уособленням волелюбного, сильного та мужнього українського характеру. Висновки. Сценічному відтворенню художніх образів, пов’язаних із народною культурою, неодмінно передує пошукова та аналітична робота з вивчення етнографічних, історичних, літературних джерел, що дає можливість балетмейстерам у постановочній роботі більш осмислено та обґрунтовано підійти до створення правдивих образів. Розуміючи багатогранний виховний потенціал створених балетмейстерами в народно-сценічних хореографічних композиціях образів козаків, опришків та ін., які ввібрали широкий спектр найкращих моральних, духовних, історичних та інших аспектів буття українського етносу, важливо зберегти їхнє первинне художньо-змістовне навантаження з метою не втратити орієнтирів для нових поколінь. Хореографічні композиції П. Вірського, О. Гомона, М. Калініна, В. Михайлова, В. Петрика та ін., у яких відтворено народні героїчні образи, витримали випробування часом, а створені в них художні образи, пов’язані з ідентифікаційними основами української культури, стали еталонними в мистецтві українського народно-сценічного танцю, залишаються надовго у пам’яті глядачів, слугують прикладом для наслідування.

The purpose of the article is to analyze the major causes of injuries in dance per­formers and provide practical advice and rec­ommendations to reduce this risk. Research methodology. In order to conduct the study, a systematic review of scientific articles, re­search, and publications related to injuries in choreography was performed through litera­ture analysis. This method allowed us to col­lect important information about risk factors, typical injuries and their causes. The statistical analysis allowed the collected data on injuries and their causes to be analyzed to establish frequency rates and distribution of injuries and to determine the relationships between risk factors. Using the synthesis of results, the data were summarized and analyzed to draw conclusions and develop recommendations to reduce the risk of injury in choreography. Scientific novelty. To prevent injuries, this study provides recommendations based on a synthesis of scientific evidence and practical experience. Considering the various causes of injuries, including physical, psychological and technical factors, as well as the importance of proper physical training, technique and rest, these recommendations will help reduce the risk of injury and improve the overall health of dancers. Conclusions. Studying the risks of injury in choreography is an important area of research aimed at preserving dancers’ health. It reveals the various aspects that cause inju­ries in this field, including physical, psycholog­ical, technical and regimen factors. The study also identifies the most common types of inju­ries, such as twists, sprains, fractures, bruises and joint swelling, and analyses their causes. This allows us to develop recommendations for preventing these injuries, including prop­er movement technique, physical fitness and training regime. Мета статті – проаналізувати ос­новні причини, які призводять до травм у танцювальних виконавців, а також нада­ти практичні поради та рекомендації для зменшення цього ризику. Методологія. У дослідженні використано такі методи: аналіз літератури – було проведено систе­матичний огляд наукових статей, розвідок та публікацій, пов’язаних із травматизмом у хореографії. Цей метод дозволив зібрати важливу інформацію про фактори ризику, типові травми та їхні причини; статистич­ний аналіз – зібрані дані про травми та їхні причини проаналізовано з метою встанов­лення показників частоти, розподілу травм та визначення взаємозв’язків між фактора­ми ризику; узагальнення результатів – отри­мані дані були узагальнені та проаналізовані з метою формулювання висновків і розроб­ки рекомендацій для зменшення ризику травматизму в хореографії. Наукова новиз­на. Для запобігання травм у пропонованому дослідженні надано рекомендації, які базуються на поєднанні наукових даних та прак­тичного досвіду. Враховуючи різноманітні причини травматизму, включаючи фізич­ні, психологічні і технічні фактори, а також важливість правильної фізичної підготов­ки, техніки та відпочинку, ці рекомендації сприятимуть зниженню ризику травм і по­ліпшенню загального здоров’я танцівників. Висновки. Вивчення ризиків травматизму в хореографії є важливим напрямом дослі­джень, спрямованих на збереження здоров’я танцівників. Воно розкриває різні аспекти, які спричиняють травми в цій області, вклю­чаючи фізичні, психологічні, технічні та режимні фактори. Дослідження також іден­тифікує найпоширеніші види травм, такі як звивання, розтягнення, переломи, забої і здуття суглобів, та аналізує їх причини. Це дозволяє розробити рекомендації для запо­бігання цим травмам, включаючи правильну техніку виконання рухів, фізичну підготовку та режим тренувань.

The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the professional activity of a choreography concertmaster in the process of training students-choreographers in a higher education establishment (on the materials of an open classical dance lesson). Research methodology. The methods used are analysis, comparison, generalization, principles of reasoning based on empirical data, and presentation of the results of own practical activity. Scientific novelty. For the first time, Nataliia Slupska’s personal concertmaster experience in creating an original score for an open classical dance class at the Department of Classical Choreography of the Kyiv National University of Culture and Arts (4. 11.2011, teachers A. Rekhviashvili, T. Lazarchuk, H. Perova, L. Vyshotravka) based on the works of J. S. Bach, W. A. Mozart, F. Chopin, P. de Senneville, Y. Vesniak, V. Pukhalskyi. Conclusions. It should be noted that the professional activity of choreography concertmasters is quite slowly entering the circle of scientific attention of researchers. There is a gap between the existing achievements of choreography concertmasters in Ukraine and their scientific and methodological comprehension and introduction to wide circulation. The work of a choreography class concertmaster is quite complex and has its specifics compared to performing music practice. The concertmaster provides musical content for the process of forming future professionals in the field of dance art and contributes to the education of their artistic taste. The work of a concertmaster is underestimated by some choreography teachers, which negatively affects the creative atmosphere in the classroom, inhibits the educational and developmental impact of music, and ultimately has an undesirable effect on the formation of professional competencies of choreography students. This article is only the first step towards revealing a wide range of problematic issues that a concertmaster who has connected his professional activity with the art of choreography has to solve. Мета статті – розкрити особливості професійної діяльності концертмейстера хореографії у процесі підготовки студентів-хореографів у закладі вищої освіти (на матеріалі відкритого уроку з класичного танцю). Методологія. Використано методи аналізу, порівняння, узагальнення, принципи міркування на основі емпіричних даних, висвітлення результатів власної практичної діяльності. Наукова новизна. Вперше висвітлено особистий концертмейстерський досвід Наталії Слупської зі створення оригінальної партитури відкритого заняття з класичного танцю на кафедрі класичної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (4.11.2011, педагоги А. Рехвіашвілі, Т. Лазарчук, Г. Перова, Л. Вишотравка) на основі творів І. С. Баха, В. А. Моцарта, Ф. Шопена, П. де Сенневіля, Ю. Весняка, В. Пухальського. Висновки. Слід констатувати, що професійна діяльність концертмейстерів хореографії досить повільно входить до кола наукової уваги дослідників. Виник розрив між наявними досягненнями концертмейстерів хореографії в Україні та їх науковим і методичним осмисленням та введенням до широкого обігу. Робота концертмейстера класу хореографії досить складна, має свою специфіку, порівняно з виконавською музичною практикою. Концертмейстер забезпечує музичне наповнення процесу формування майбутніх професіоналів у галузі танцювального мистецтва, сприяє вихованню у них художнього смаку. Робота концертмейстера недооцінюється певними педагогами-хореографами, що негативно позначається на творчій атмосфері у класі, гальмує виховний і розвивальний вплив музики та у підсумку небажано відбивається на формуванні фахових компетентностей студентів-хореографів. Ця стаття є лише першим кроком на шляху розкриття широкого кола проблемних питань, що доводиться вирішувати концертмейстеру, який пов’язав свою професійну діяльність із хореографічним мистецтвом.

The purpose of the article is to reveal the main directions of ballroom dancing consideration in the latest research of Ukrainian scientists. Research methodology. The historiographic method was applied to identify modern works on the problems of ballroom choreography, the comparison – to clarify the main approaches to the analysis of the research subject and compare them, theoretical generalization – to sum up, etc. Scientific novelty. Scientific novelty. For the first time a systematization of the latest theses and monographs of Ukrainian researchers, specifically dedicated to or relating to certain aspects of ballroom dancing, have been conducted. Conclusions. Based on the modern complex scientific researches analysis, it is possible to identify distinct approaches to understanding ballroom dance: ballroom dance as an artistic and socio-cultural phenomenon, which is an independent subject of scientific research in all its varieties, such as social, competition, stage (O. Vakulenko, T Pavliuk and others); pedagogical aspects of ballroom dancing functioning in an educational environment, where the specificity and originality of the methods, techniques, and technologies used to master it are proven (N. Tereshenko and others); ballroom dance as a component of the system, where it is not a special subject, but is considered a significant element (for example, education in the field of ballroom dance as a component of the choreographic education system as a whole (T. Blahova)); narrow aspects of ballroom dancing as a related area to the main problem of research devoted to choreography (for example, aesthetic and philosophical aspects of ballroom choreography in the context of consideration of the general dance philosophy (I. Pecheranskyi and D. Bazela); research of ballroom dances of the “Soviet program” created using elements of Ukrainian folk dance as a potential factor in the formation of ethnic identification of Ukrainians (I. Klymchuk)). Based on the study, we can argue that the modern Ukrainian scientific discourse of ballroom choreography is developing dynamically, revealing trends toward the expansion of the thematic field. Мета статті – виявити основні напрями розгляду бального танцю в новітніх дослідженнях українських науковців. Методологія. Застосовано історіографічний метод – для виявлення сучасних праць із проблем бальної хореографії; порівняння – для з’ясування основних підходів до аналізу предмета дослідження та їхнього зіставлення; теоретичного узагальнення – для підведення підсумків та ін. Наукова новизна. Вперше проведено систематизацію новітніх дисертаційних праць та монографій українських дослідників, що спеціально присвячені або стосуються окремих аспектів бального танцю. Висновки. На основі аналізу сучасних комплексних наукових досліджень можна виявити окремі увиразнені підходи до осмислення бального танцю: бальний танець як мистецький та соціокультурний феномен, що є самостійним предметом наукових досліджень в усіх його різновидах, як-от побутовий, конкурсний, сценічний (О. Вакуленко, Т. Павлюк та ін.); педагогічні аспекти функціонування бального танцю в освітньому середовищі, де доводиться специфічність та оригінальність методів, методик, технологій, що застосовуються для його опанування (Н. Терешенко та ін.); бальний танець як складник системи, де він не є спеціальним предметом, але розглядається як вагомий елемент (наприклад, освіта у сфері бального танцю як складник системи хореографічної освіти в цілому (Т. Благова)); вузькі аспекти бального танцювання як дотична сфера до основної проблеми дослідження, присвяченого хореографії (наприклад, естетико-філософські аспекти бальної хореографії в контексті розгляду загальної філософії танцю (І. Печеранський та Д. Базела); дослідження бальних танців «радянської програми», створених із використанням елементів українського народного танцю як потенційного чинника у формуванні етнічної ідентифікації українців (І. Климчук)). На підставі проведеного дослідження можна стверджувати, що сучасний український науковий дискурс бальної хореографії динамічно розвивається, виявляє тенденції до розширення тематичного поля.

The purpose of the article is to study the stage experience of Iryna Dvorovenko, gained in Ukraine and abroad while working with the most famous ballet troupes in the world. Research methodology. The methodology contains the following methods: dialectical (for the analysis of personal creativity), systemic (to organize professional literature and scientific sources), general history (for knowledge of historical and artistic processes that have taken place in the domestic ballet theatre in recent decades), comparative historical (to compare the content and significance of cultural events that took place in the field of Ukrainian theatre at the turn of the 20th and 21st centuries), etc. Scientific novelty. The milestones of Iryna Dvorovenko’s stage work, a world-famous ballerina of Ukrainian origin, were studied for the first time; new sources that deepen knowledge about the subject of research are involved in scientific circulation. Conclusions. The ballet experience gained by Iryna Dvorovenko in Ukraine and abroad (since 1993) differs in the nature of its content and artistic significance. In her homeland, the actress received highly professional training, which helped her to win several prestigious awards at international ballet competitions in Ukraine (1987), the USA (1990), Japan (1991) and others. During her work on the stage of the Kyiv State Academic Opera and Ballet Theater named after T. Shevchenko, I. Dvorovenko danced mostly solo parts from classical repertoire performances. While working abroad (Hamburg Opera, troupe of the American Ballet Theater), the ballerina performed roles in ballets of academic heritage and expanded her own stage experience through performances by choreographers of neoclassical and modern dance (D. Balanchine, K. Mackenzie, B. Stevenson, D. Cranco, F. Joffrey, K. Macmillan, etc.). At the end of her stage career, I. Dvorovenko developed an active artistic activity in the field of pedagogical practice and cinema. Мета статті – проаналізувати сценічний досвід артистки балету Ірини Дворовенко, набутий нею в Україні та за її межами під час роботи у найвідоміших балетних трупах світу. Методологія. У процесі дослідження використано низку методів: діалектичний – для аналізу персональної творчості, типологічний – з метою впорядкування історіографії та джерел, історичний – для пізнання історико-мистецьких процесів у вітчизняному балетному театрі впродовж останніх десятиліть, порівняння змісту та значення культурних подій, що відбувалися у царині українського театру на рубежі ХХ–ХХІ століть. Наукова новизна. Вперше досліджено віхи сценічної творчості Ірини Дворовенко – всесвітньо відомої балерини українського походження; залучено в науковий обіг нові джерела, що поглиблюють знання про предмет дослідження. Висновки. Балетний досвід, набутий Іриною Дворовенко в Україні та за кордоном (з 1993 р.) відрізняється за характером його змісту та художнім значенням. На Батьківщині артистка отримала високопрофесійну підготовку, яка допомогла їй здобути кілька престижних премій на міжнародних балетних конкурсах в Україні (1987), США (1990), Японії (1991) та ін. У період роботи на сцені Київського державного академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка І. Дворовенко танцювала переважно сольні партії з вистав класичного репертуару. Під час роботи за кордоном (Гамбурзька опера, трупа Американського балетного театру) балерина виконувала ролі в балетах академічної спадщини, розширювала власний сценічний досвід завдяки постановкам балетмейстерів неокласичного та сучасного танцю (Д. Баланчин, К. Маккензі, Б. Стівенсон, Д. Кранко, Ф. Джофрі, К. Макміллан та ін.). Наприкінці сценічної кар’єри І. Дворовенко розгорнула активну мистецьку діяльність у царині педагогічної практики та кінематографа.