Вистава «Insenso» (прем'єра відбулася 28 березня 2018 р. у Київському національному академічному Молодому театрі) викликала певний критичний резонанс (Володарский, 2018; Маншилін & Тищенко, 2019). Однак сьогодні, у період розвитку українського театрального контемпорарі, важливим складником мистецтвознавчого осмислення сучасних процесів, що відбуваються у вітчизняному театрі, є філософсько-імпрессіоністична критика, якої бракує.

The purpose of the article is to outline the priority values that should be formed in children’s dance groups in the context of the national and patriotic education of youth. Research methodology. The study used a set of theoretical and empirical methods to obtain reliable results. The group of theoretical methods includes the method of analyzing the theoretical framework, the terminological method, the descriptive method, the cultural approach, and the systematic approach. The empirical methods used were the method of modelling, the method of generalization of the obtained evaluation information, and the method of systematization. The scientific novelty lies in the necessity to outline the priority values that should be formed in children and youth during their training in a dance group. The study presents significant areas of educational work that are actualized by the challenges of today: war, the need to defend statehood, sovereignty and the right to the future. Recommendations on the tools for forming these values in the context of out-of-school dance education are given. Conclusions. In current conditions, the formation of national, aesthetic, moral and ethical values in pupils of dance groups is actualized. Among these values, special attention should be paid to language identification and patriotism education. The formation of aesthetic, moral and ethical values in the context of the intensive digitalization of society involves the active use of social networks and the development of corporate ethics principles among students. The proactive public position and focused educational activities of the leaders of choreographic groups will be the key to the harmonious development of Ukrainian society in times of reconstruction and further state-building. Мета статті – окреслити пріоритетні ціннісні орієнтири, що мають формуватись у дитячих хореографічних колективах, в контексті національно-патріотичного виховання молоді. Методологія дослідження. У дослідженні використано комплекс теоретичних та емпіричних методів задля отримання достовірних результатів. До групи теоретичних методів увійшли: метод аналізу теоретичної бази, термінологічний метод, описовий метод, культурологічний підхід, системний підхід. Як емпіричні методи використано метод моделювання, метод узагальнення отриманої оцінювальної інформації, метод систематизації. Наукова новизна полягає в необхідності окреслення пріоритетних ціннісних орієнтирів, які необхідно формувати в дітей та молоді під час їхнього навчання в хореографічному колективі. У проведеному досліджені наведено важливі напрями виховної роботи, що актуалізовані викликами сьогодення: війною, необхідністю відстоювання державності, суверенності та права на майбутнє. Надано рекомендації щодо засобів формування окреслених цінностей у контексті хореографічної позашкільної освіти. Висновки. У сучасних умовах актуалізується формування у вихованців хореографічних колективів загальнонаціональних, естетичних та морально-етичних цінностей. Серед таких цінностей на окрему увагу заслуговує мовленнєва ідентифікація, виховання патріотизму. Формування естетичних та морально-етичних ціннісних орієнтирів в умовах інтенсивної диджиталізації суспільства передбачає активне залучення соціальних мереж та розвиток у вихованців колективів принципів корпоративної етики. Активна громадська позиція та спрямована виховна діяльність керівників хореографічних колективів стане запорукою гармонійного розвитку українського суспільства в часи розбудови та подальшого державотворення.

The purpose of the article is to analyze the stage performance of the dancers of the Kyiv State Children’s Musical Theater during the second half of the 1980s (A. Kucheruk, Ye. Kostylova, L. Safronchyk, M. Krasnova, O. Storozhuk, A. Vdovychenko). Research methodology. The following research methods were applied: typology, general historical, historical-chronological, comparative-historical, systemic-structural, etc. The scientific novelty of the publication lies in the fact that it is the first to analyze the creative activity of the leading artists of the State Children’s Music Theatre, highlighting the peculiarities of their performance style. Conclusions. The analysis of the creative activity of the ballet dancers presented in the study – Anatolii Kucheruk, Yevheniia Kostylova, Liliia Safronchyk, Maryna Krasnova, Oksana Storozhuk, and Andrii Vdovychenko – shows that the professional level of the ballet company of the State Children’s Music Theatre in the second half of the 1980s met the high artistic standards of the best ballet companies not only in Ukraine but also in Europe. The repertoire policy of the theatre, expressed in the ballet parts of the artists, shows a wide stylistic range of performance, and, accordingly, a high professional level of performers capable of embodying works of different genres: from ballets of academic heritage and Soviet classics (Romeo and Juliet, The Young Lady and the Hooligan, etc.) to works by contemporary composers and choreographers (Thumbelina, May Night, Mowgli, etc.). The dancers’ creative achievements have confirmed their high technical level, acting skills, and considerable artistic potential. The work of these artists contributed to the overall development of national ballet art and its popularization in the world. Мета статті – проаналізувати сценічний доробок танцівників Державного дитячого музичного театру впродовж другої половини 1980-х років (А. Кучерук, Є. Костильова, Л. Сафрончик, М. Краснова, О. Сторожук, А. Вдовиченко). Методологія. Застосовано такі методи дослідження: типологізації, загальноісторичний, історико-хронологічний, порівняльно-історичний, системно-структурний та ін. Наукова новизна публікації полягає в тому, що в ній вперше проаналізовано творчу діяльність провідних артистів Державного дитячого музичного театру, висвітлено особливості їх виконавського стилю. Висновки. Аналіз творчої діяльності представлених у дослідженні персоналій артистів балету – Анатолія Кучерука, Євгенії Костильової, Лілії Сафрончик, Марини Краснової, Оксани Сторожук та Андрія Вдовиченка – засвідчує, що професійний рівень балетної трупи Державного дитячого музичного театру у другій половині 1980-х років відповідав високим мистецьким стандартам кращих балетних труп не лише України, а й Європи. Репертуарна політика театру, увиразнена у балетних партіях артистів, свідчить про широкий стилістичний діапазон вистав, відповідно, високий професійний рівень виконавців, здатних втілювати різножанрові твори: від балетів академічної спадщини і радянської класики («Ромео і Джульєтта», «Панночка та хуліган» та ін.) до творів сучасних композиторів і балетмейстерів («Дюймовочка», «Майська ніч», «Мауглі» та ін.). Творчий доробок танцівників підтвердив їх високий технічний рівень, акторську майстерність, значний мистецький потенціал. Творчість названих артистів сприяла загальному розвитку вітчизняного балетного мистецтва та його популяризації у світі.

The purpose of the article is to analyze the evolution of the most characteristic process of modern European ballet theater, namely, the tendency towards narrative or its rejection, using the example of German theatrical dance in its most characteristic manifestations today - the creation of non-narrative choreographic miniatures. The research methodology is based on historical, comparative and hermeneutic methods, which together provide interpretative principles for determining the dance context and its cognitive understanding. The set of approaches also serves a broader consideration of research problems and advances the possibilities of studying samples of modern dance under the conditions of actual genre, compositional and stylistic changes. Scientific novelty. For the first time, modern ballet master productions on the stages of Germany (Stuttgart Ballet, Munich Theater on Hertnerplatz) are analyzed through the prism of storytelling. Conclusions. In modern choreographic theater, the concept of narrative is gradually being leveled, especially in small choreographic compositions. This is connected, for its part, with the lack of opportunity for young ballet masters to tell stories with those expressive means that they usually use or see in the work of their mentors. Instead, instead of narrative, conceptuality is offered, and one that does not always look convincing in the context of the original literary work or the original idea of the choreographer. The titles of the works are indicative in this sense: they are usually abstract or provocative. In order to understand their intention, it is not necessary to decipher the cognitive correspondences of the phenomenon. Because they can reflect completely different conceptual categories that are based on the name, but are radically different from adequate or usual meanings. Мета статті – проаналізувати еволюцію найхарактернішого процесу сучасного європейського балетного театру, а саме, тяжіння до оповідальності або відмови від неї, на прикладі німецького театрального танцю у найбільш характерних проявах сьогодення – створенні ненаративних хореографічних мініатюр. Методологія базується на історичному, порівняльному та герменевтичному методах, що в комплексі забезпечують інтерпретаційні принципи визначення танцювального контексту та його когнітивного розуміння. Сукупність підходів також слугує більш широкому розгляду дослідницької проблематики та розсуває можливості вивчення зразків сучасного танцю за умов актуальних жанрових, композиційних та стилістичних змін. Наукова новизна Вперше проаналізовано сучасні балетмейстерські постановки на сценах Німеччини (Штутгартський балет, Мюнхенський театр на Гертнерплац) крізь призму оповідальності. Висновки. У сучасному хореографічному театрі поступово нівелюється поняття оповідальності, особливо у невеликих хореографічних композиціях. Це пов’язано, зі свого боку, з браком можливості молодих балетмейстерів розповідати історії тими виражальними засобами, якими вони зазвичай користуються або бачать у доробку своїх наставників. Натомість замість оповідальності пропонується концептуальність, причому така, що не завжди виглядає переконливою у контексті вихідного літературного твору або початкового задуму балетмейстера. Показовими у цьому сенсі є назви робіт: вони, зазвичай, абстраговані або провокаційні. Аби розібратися в їхньому задумі не обов’язково розшифровувати когнітивні відповідності явища. Бо вони можуть відбивати зовсім інші понятійні категорії, що відштовхуються від назви, проте кардинально вирізняються від адекватних або звичних сенсів.

The purpose of the article is to identify the peculiarities of quickstep dance formation as one of the standardised dances within the European programme of the international style of sports ballroom dance. Methodology. The historical method was used, which contributed to the study of the origin and development of quickstep dance; the typological method, which revealed the peculiarities of its formation as a competitive ballroom dance; the methods of artistic, stylistic and art historical analysis to identify the characteristic stylistic features, peculiarities of the technique and specifics of the evolution of quickstep standardised steps and figures; the method of theoretical analysis and generalisation. Scientific novelty. The article analyses the evolution of quickstep dance in terms of speeding up the tempo and complicating the vocabulary as a process of forming an international competitive ballroom dance. Conclusions. The light and agile quickstep dance, standardised by leading British dancers, members of the Imperial Society of Teachers of Dancing and the Official Board of Ballroom Dance, has been one of the most popular ballroom dances in the world for almost a hundred years. The borrowing of certain elements and figures of such dances as the quick foxtrot, Charleston, Black Boot and Peabody, followed by creative adaptation in the process of creating a standardised quickstep by leading professional dance couples (Frank Ford and Molly Spayne, A. dMiller and F. Haylor), contributed to the creation of a unique dance choreography. Prospects for further research on Quickstep are related to the development of information and communication technologies and the active spread of ballroom dance in digital content. In particular, it is advisable to consider quickstep in the context of forming new technical, socio-cultural and dance aesthetics. Мета статті – виявити особливості становлення танцю квікстеп як одного зі стандартизованих танців європейської програми міжнародного стилю спортивного бального танцю. Методологія. Застосовано історичний метод, що посприяв дослідженню зародження та розвитку танцю квікстеп; типологічний метод, завдяки якому виявлено особливості його формування як конкурсного бального танцю; метод художньо-стилістичного та мистецтвознавчого аналізу з метою виявлення характерних стилістичних ознак, особливостей техніки виконання та специфіки еволюції стандартизованих кроків та фігур квікстепу; метод теоретичного аналізу та узагальнення. Наукова новизна. Проаналізовано еволюцію танцю квікстеп в аспекті пришвидшення темпу та ускладнення лексики як процес формування конкурсного бального танцю міжнародного стилю. Висновки. Легкий і рухливий танець квікстеп, стандартизований провідними британськими танцівниками, членами Імперського товариства вчителів танцю (Imperial Society of Teachers of Dancing) та Офіційної Ради бальних танців (Official Board of Ballroom Dance), протягом майже ста років є одним із найпопулярніших бальних танців у світі. Запозичення окремих елементів і фігур таких танців, як швидкий фокстрот, чарльстон, блек бот та пібоді з подальшим креативним адаптуванням у процесі створення стандартизованого квікстепу провідними професійними танцювальними парами (Френк Форд та Моллі Спейн А. дМіллер та Ф. Хейлор), посприяло створенню унікальної хореографії танцю. Перспективи подальших досліджень квікстепу пов’язані з розвитком інформаційно-комунікаційних технологій та активним поширенням спортивного бального танцю в цифровому контенті. Зокрема, доцільним вбачаємо розглянути квікстеп у контексті формування нової технічної, соціокультурної й танцювальної естетики.

The purpose of the article is to reveal the role of dance art specialists from non- Ukrainian territories in the development of the Kyiv choreographic culture in the 1910s – 1920s. Research methodology. The analysis methods of art history literature and archival documents (current periodicals), comparison, historical-chronological approach and biographical method are applied to research the life path of individual dancers and ballet masters, to reveal information about their involvement in the choreographic culture of Kyiv of the selected period. Scientific novelty. For the first time, the influence of European and Russian dancers and ballet masters on the choreographic art of Kyiv in the 1910s – 1920s is detailed. Conclusions. The creation of Kyiv’s dance space in the 1910s – 1920s was influenced by European and Russian factors (choreographer’s work, professional choreographic education, work in the format of an experiment, etc.). In particular, in the field of ballet, ballet masters of both Polish and Russian origin made a lot of efforts, and they were the first in the history of Ukrainian musical theatre to stage several choreographic works (divertissements) separate from opera performances on the Kyiv stage and later several full-fledged performances from the repertoire of the academic heritage. Experimental work in the field of free plasticity and expressionist dance became available to Kyiv artists thanks to the touring activities of European dancers – T. Ar, I. Duncan, V. Gert, and others. They presented an excellent (non-academic, free, pantomime, expressionist) style of dance using music by European and Russian composers, as well as songs of revolutionary themes; diversified the dance area of Kyiv with the choreography of extra-academic direction. Мета статті – виявити роль фахівців танцювального мистецтва з неукраїнських територій на розвиток хореографічної культури Києва 1910-х – 1920-х років. Методологія. Застосовано методи аналізу мистецтвознавчої літератури та архівних документів (тогочасних періодичних видань), порівняння, історико-хронологічний підхід та біографічний метод для дослідження життєвого шляху окремих танцівників та балетмейстерів, виявлення інформації про їхню причетність до хореографічної культури Києва обраного періоду. Наукова новизна. Вперше деталізовано вплив європейських та російських танцівників та балетмейстерів на хореографічне мистецтво Києва 1910-х – 1920-х рр. Висновки. На творення танцювального простору Києва в 1910-х – 1920-х рр. впливали європейські та російські чинники (балетмейстерська робота, фахова хореографічна освіта, робота у форматі експерименту та ін.). Зокрема, у царині балету чимало зусиль доклали балетмейстери як польського, так і російського походження, які першими в історії українського музичного театру змогли поставити на київській сцені низку хореографічних творів (дивертисментів), відокремлених від оперних вистав, а згодом і кілька повноцінних спектаклів із репертуару академічної спадщини. Експериментальна робота в галузі вільної пластики та експресіоністського танцю стала доступною київським артистам завдяки гастрольній діяльності європейських танцівників – Т. Ар, А. Дункан, В. Герт та ін. Вони презентували відмінну (неакадемічну, вільну, пантомімну, експресіоністську) манеру танцю з використанням музики європейських та російських композиторів, а також пісень революційної тематики; урізноманітнили танцювальну царину Києва хореографією позаакадемічного напряму.

The purpose of the article is to analyze the major causes of injuries in dance per­formers and provide practical advice and rec­ommendations to reduce this risk. Research methodology. In order to conduct the study, a systematic review of scientific articles, re­search, and publications related to injuries in choreography was performed through litera­ture analysis. This method allowed us to col­lect important information about risk factors, typical injuries and their causes. The statistical analysis allowed the collected data on injuries and their causes to be analyzed to establish frequency rates and distribution of injuries and to determine the relationships between risk factors. Using the synthesis of results, the data were summarized and analyzed to draw conclusions and develop recommendations to reduce the risk of injury in choreography. Scientific novelty. To prevent injuries, this study provides recommendations based on a synthesis of scientific evidence and practical experience. Considering the various causes of injuries, including physical, psychological and technical factors, as well as the importance of proper physical training, technique and rest, these recommendations will help reduce the risk of injury and improve the overall health of dancers. Conclusions. Studying the risks of injury in choreography is an important area of research aimed at preserving dancers’ health. It reveals the various aspects that cause inju­ries in this field, including physical, psycholog­ical, technical and regimen factors. The study also identifies the most common types of inju­ries, such as twists, sprains, fractures, bruises and joint swelling, and analyses their causes. This allows us to develop recommendations for preventing these injuries, including prop­er movement technique, physical fitness and training regime. Мета статті – проаналізувати ос­новні причини, які призводять до травм у танцювальних виконавців, а також нада­ти практичні поради та рекомендації для зменшення цього ризику. Методологія. У дослідженні використано такі методи: аналіз літератури – було проведено систе­матичний огляд наукових статей, розвідок та публікацій, пов’язаних із травматизмом у хореографії. Цей метод дозволив зібрати важливу інформацію про фактори ризику, типові травми та їхні причини; статистич­ний аналіз – зібрані дані про травми та їхні причини проаналізовано з метою встанов­лення показників частоти, розподілу травм та визначення взаємозв’язків між фактора­ми ризику; узагальнення результатів – отри­мані дані були узагальнені та проаналізовані з метою формулювання висновків і розроб­ки рекомендацій для зменшення ризику травматизму в хореографії. Наукова новиз­на. Для запобігання травм у пропонованому дослідженні надано рекомендації, які базуються на поєднанні наукових даних та прак­тичного досвіду. Враховуючи різноманітні причини травматизму, включаючи фізич­ні, психологічні і технічні фактори, а також важливість правильної фізичної підготов­ки, техніки та відпочинку, ці рекомендації сприятимуть зниженню ризику травм і по­ліпшенню загального здоров’я танцівників. Висновки. Вивчення ризиків травматизму в хореографії є важливим напрямом дослі­джень, спрямованих на збереження здоров’я танцівників. Воно розкриває різні аспекти, які спричиняють травми в цій області, вклю­чаючи фізичні, психологічні, технічні та режимні фактори. Дослідження також іден­тифікує найпоширеніші види травм, такі як звивання, розтягнення, переломи, забої і здуття суглобів, та аналізує їх причини. Це дозволяє розробити рекомендації для запо­бігання цим травмам, включаючи правильну техніку виконання рухів, фізичну підготовку та режим тренувань.

The purpose of the article is to reveal the peculiarities of the professional activity of a choreography concertmaster in the process of training students-choreographers in a higher education establishment (on the materials of an open classical dance lesson). Research methodology. The methods used are analysis, comparison, generalization, principles of reasoning based on empirical data, and presentation of the results of own practical activity. Scientific novelty. For the first time, Nataliia Slupska’s personal concertmaster experience in creating an original score for an open classical dance class at the Department of Classical Choreography of the Kyiv National University of Culture and Arts (4. 11.2011, teachers A. Rekhviashvili, T. Lazarchuk, H. Perova, L. Vyshotravka) based on the works of J. S. Bach, W. A. Mozart, F. Chopin, P. de Senneville, Y. Vesniak, V. Pukhalskyi. Conclusions. It should be noted that the professional activity of choreography concertmasters is quite slowly entering the circle of scientific attention of researchers. There is a gap between the existing achievements of choreography concertmasters in Ukraine and their scientific and methodological comprehension and introduction to wide circulation. The work of a choreography class concertmaster is quite complex and has its specifics compared to performing music practice. The concertmaster provides musical content for the process of forming future professionals in the field of dance art and contributes to the education of their artistic taste. The work of a concertmaster is underestimated by some choreography teachers, which negatively affects the creative atmosphere in the classroom, inhibits the educational and developmental impact of music, and ultimately has an undesirable effect on the formation of professional competencies of choreography students. This article is only the first step towards revealing a wide range of problematic issues that a concertmaster who has connected his professional activity with the art of choreography has to solve. Мета статті – розкрити особливості професійної діяльності концертмейстера хореографії у процесі підготовки студентів-хореографів у закладі вищої освіти (на матеріалі відкритого уроку з класичного танцю). Методологія. Використано методи аналізу, порівняння, узагальнення, принципи міркування на основі емпіричних даних, висвітлення результатів власної практичної діяльності. Наукова новизна. Вперше висвітлено особистий концертмейстерський досвід Наталії Слупської зі створення оригінальної партитури відкритого заняття з класичного танцю на кафедрі класичної хореографії Київського національного університету культури і мистецтв (4.11.2011, педагоги А. Рехвіашвілі, Т. Лазарчук, Г. Перова, Л. Вишотравка) на основі творів І. С. Баха, В. А. Моцарта, Ф. Шопена, П. де Сенневіля, Ю. Весняка, В. Пухальського. Висновки. Слід констатувати, що професійна діяльність концертмейстерів хореографії досить повільно входить до кола наукової уваги дослідників. Виник розрив між наявними досягненнями концертмейстерів хореографії в Україні та їх науковим і методичним осмисленням та введенням до широкого обігу. Робота концертмейстера класу хореографії досить складна, має свою специфіку, порівняно з виконавською музичною практикою. Концертмейстер забезпечує музичне наповнення процесу формування майбутніх професіоналів у галузі танцювального мистецтва, сприяє вихованню у них художнього смаку. Робота концертмейстера недооцінюється певними педагогами-хореографами, що негативно позначається на творчій атмосфері у класі, гальмує виховний і розвивальний вплив музики та у підсумку небажано відбивається на формуванні фахових компетентностей студентів-хореографів. Ця стаття є лише першим кроком на шляху розкриття широкого кола проблемних питань, що доводиться вирішувати концертмейстеру, який пов’язав свою професійну діяльність із хореографічним мистецтвом.

The purpose of the article is to identify the peculiarities of Opillians folk dances in the context of family and household rituals (in the example of a wedding ceremony). Research methodology. The systematic analysis and synthesis method was used to analyse ritual and ceremonial culture as a whole; the method of art historical analysis, genre-typological, and descriptive methods were used to identify stylistic and lexical features of Opillians dances of the wedding ceremony, etc. Scientific novelty. For the first time in national art studies, the wedding rite of the Opillians is analysed through the prism of the dance component. Conclusions. The study of the structural characteristics of the family and household rituals of the Opillians has shown that the traditional dance culture of their wedding ceremony is a kind of heir to the meanings and codes of the ritual and ceremonial culture – a unique metasystem and model of artistic thinking of this ethnographic group. The dances of the Opillians family and household rituals primarily express emotional life, since dancing is a way of emotional release, and a peculiar choreographic vocabulary has absorbed the meanings of plot and character, spatial and temporal, dialogic, and mimetic codes. The value of the authentic folk dance of the Opillians wedding ceremony lies, in particular, in its transparency and comprehensibility, since in the conditions of inaccessibility of the verbal language, representatives of the ethnographic group can preserve their own identity thanks to the foundations of culture expressed in the language of the most ancient art forms and artistic creativity. The high emotional status of the Opillians dance culture is associated with one of the most significant codes of the ritual and ceremonial tradition – its focus on creating a special tone, an elevated emotional and psychological state that is communicated to the entire community. This value manifests the primary role of the influence of the ritual text, which can go beyond the ritual boundaries into the purely domestic sphere and express experiences and feelings not prescribed by the rite. Мета статті – виявити особливості народних танців ополян у контексті родинно-побутової обрядовості (на прикладі весільного обряду). Методологія. Застосовано метод системного аналізу та синтезу для аналізу ритуально-обрядової культури як цілісності; метод мистецтвознавчого аналізу, жанрово-типологічний, описовий методи – для виявлення стильових та лексичних особливостей опільських танців весільного обряду та ін. Наукова новизна. Вперше у вітчизняному мистецтвознавстві проаналізовано весільний обряд ополян крізь призму танцювального складника. Висновки. Дослідження структурних характеристик родинно-побутової обрядовості ополян засвідчило, що традиційна танцювальна культура їхнього весільного обряду є своєрідним спадкоємцем сенсів та кодів ритуально-обрядової культури – унікальної метасистеми та моделі художнього мислення цієї етнографічної групи. У танцях родинно-побутової обрядовості ополян передусім виражається емоційне життя, оскільки танці є способом емоційної розрядки, а своєрідна хореографічна лексика увібрала сенси сюжетно-персонажного, просторово-часового, діалогічного та міметичного кодів. Цінність автентичного народного танцю весільної обрядовості ополян полягає, зокрема, в його транспарентності, зрозумілості, оскільки за умов недоступності вербальної мови представники етнографічної групи можуть зберігати власну ідентичність завдяки основам культури, що виражена мовою найдавніших видів мистецтва й художньої творчості. Високий емоційний статус танцювальної культури ополян пов’язаний з одним із найістотніших кодів ритуально-обрядової традиції – її установкою на створення особливого тонусу, підвищеного емоційно-психологічного стану, що повідомляється всій громаді. В цій ціннісній якості проявлена первинна роль впливу ритуального тексту, що здатний перейти за ритуальні межі в сферу суто побутову й виразити переживання й почуття, не прописані обрядом.

The purpose of the article is to study the stage experience of Iryna Dvorovenko, gained in Ukraine and abroad while working with the most famous ballet troupes in the world. Research methodology. The methodology contains the following methods: dialectical (for the analysis of personal creativity), systemic (to organize professional literature and scientific sources), general history (for knowledge of historical and artistic processes that have taken place in the domestic ballet theatre in recent decades), comparative historical (to compare the content and significance of cultural events that took place in the field of Ukrainian theatre at the turn of the 20th and 21st centuries), etc. Scientific novelty. The milestones of Iryna Dvorovenko’s stage work, a world-famous ballerina of Ukrainian origin, were studied for the first time; new sources that deepen knowledge about the subject of research are involved in scientific circulation. Conclusions. The ballet experience gained by Iryna Dvorovenko in Ukraine and abroad (since 1993) differs in the nature of its content and artistic significance. In her homeland, the actress received highly professional training, which helped her to win several prestigious awards at international ballet competitions in Ukraine (1987), the USA (1990), Japan (1991) and others. During her work on the stage of the Kyiv State Academic Opera and Ballet Theater named after T. Shevchenko, I. Dvorovenko danced mostly solo parts from classical repertoire performances. While working abroad (Hamburg Opera, troupe of the American Ballet Theater), the ballerina performed roles in ballets of academic heritage and expanded her own stage experience through performances by choreographers of neoclassical and modern dance (D. Balanchine, K. Mackenzie, B. Stevenson, D. Cranco, F. Joffrey, K. Macmillan, etc.). At the end of her stage career, I. Dvorovenko developed an active artistic activity in the field of pedagogical practice and cinema. Мета статті – проаналізувати сценічний досвід артистки балету Ірини Дворовенко, набутий нею в Україні та за її межами під час роботи у найвідоміших балетних трупах світу. Методологія. У процесі дослідження використано низку методів: діалектичний – для аналізу персональної творчості, типологічний – з метою впорядкування історіографії та джерел, історичний – для пізнання історико-мистецьких процесів у вітчизняному балетному театрі впродовж останніх десятиліть, порівняння змісту та значення культурних подій, що відбувалися у царині українського театру на рубежі ХХ–ХХІ століть. Наукова новизна. Вперше досліджено віхи сценічної творчості Ірини Дворовенко – всесвітньо відомої балерини українського походження; залучено в науковий обіг нові джерела, що поглиблюють знання про предмет дослідження. Висновки. Балетний досвід, набутий Іриною Дворовенко в Україні та за кордоном (з 1993 р.) відрізняється за характером його змісту та художнім значенням. На Батьківщині артистка отримала високопрофесійну підготовку, яка допомогла їй здобути кілька престижних премій на міжнародних балетних конкурсах в Україні (1987), США (1990), Японії (1991) та ін. У період роботи на сцені Київського державного академічного театру опери та балету імені Т. Шевченка І. Дворовенко танцювала переважно сольні партії з вистав класичного репертуару. Під час роботи за кордоном (Гамбурзька опера, трупа Американського балетного театру) балерина виконувала ролі в балетах академічної спадщини, розширювала власний сценічний досвід завдяки постановкам балетмейстерів неокласичного та сучасного танцю (Д. Баланчин, К. Маккензі, Б. Стівенсон, Д. Кранко, Ф. Джофрі, К. Макміллан та ін.). Наприкінці сценічної кар’єри І. Дворовенко розгорнула активну мистецьку діяльність у царині педагогічної практики та кінематографа.