В умовах активної агресії з боку росії, загроз безпеці на світовому рівні, зокрема в контексті гібридної війни, ефективна робота системи контррозвідувального забезпечення стає надзвичайно важливою для збереження національної безпеки та суверенітету країни. Мета статті – дослідження нормативно-правового регулювання контррозвідувального забезпечення Національної гвардії України, проблем його функціонування та удосконалення. Дослідження ґрунтується на актуальних наукових працях і нормативних актах, що стосуються контррозвідувальної діяльності суб’єктів контррозвідувальної діяльності, які можуть проводити контррозвідувальні заходи щодо Національної гвардії України. Для обробки та аналізу джерел були використані такі методи: критичний аналіз, контент-аналіз, квалітативний аналіз, юридичний аналіз, доктринальний аналіз, логіко-юридичний аналіз. У результатах встановлено, що Національна гвардія України – це військова структура, що має функції захисту прав і свобод громадян та входить до складу Міністерства внутрішніх справ. Основна мета її діяльності полягає у захисті життя та інтересів громадян, суспільства і держави від протиправних дій. Крім того, Національна гвардія забезпечує громадський порядок і безпеку, співпрацює з правоохоронними органами в питаннях державної безпеки та захисту державного кордону, боротьбі з тероризмом і ліквідації незаконних воєнізованих угруповань. НГУ, згідно з законодавством, бере участь у захисті важливих державних об’єктів, протидіє промисловому або військовому шпигунству і допомагає у захисті цих об’єктів від спроб ворога отримати інформацію про них. Під час російського вторгнення військовослужбовці НГУ були задіяні до проведення заходів з контррдиверсійної боротьби. Водночас така діяльність не завжди була ефективною так як при виконанні вказаних заходів на військовослужбовців НГУ покладались виключно на себе та набуті ними навички. Оперативно-технічне та оперативне супроводження силами НГУ не було передбачено, оскільки зазначене військове формування з правоохоронними функціями не є суб’єктом оперативно-розшукової та контррозвідувальної діяльності. Зазначене супроводження здійснювалось, виключно, в рамках взаємодії із суб’єктами КРД та ОРД – підрозділами СБУ, ДПСУ, Національної поліції тощо, борючись з диверсійними групами з боку росії, і можуть виконувати цю функцію не лише в реальному, а й у віртуальному середовищі. На даний час законодавцем визначено, що контррозвідувальне забезпечення підрозділів НГУ покладено на Службу безпеки України. Водночас, під час залучення підрозділів НГУ до охорони державного кордону контррозвідувальні заходи можуть проводити підрозділи розвідки і внутрішньої та власної безпеки Державної прикордонної служби України, діяльність яких координується Службою безпеки України. Основними завданнями контррозвідувальної діяльності є збір, аналіз і використання інформації про розвідувальну, терористичну та іншу діяльність, спрямовану на шкоду державній безпеці України, та протидія такій діяльності з боку спецслужб іноземних держав і організацій. У висновках, на основі юридичного дослідження, виокремлено рекомендації щодо розвитку контррозвідувальної діяльності в Україні, можливої участі Національної гвардії України у цій сфері, ускладнень в законодавчому регулюванні, принципів цієї діяльності та вдосконалення законодавства у цій царині.