It is noted that constitutional jurisdiction plays a crucial role in the national legal system aimed at ensuring the implementation of the rule of law. One of its main functions is to influence the interpretation and application of procedural legislation, particularly the provisions of the Civil Procedure Code of Ukraine. At the same time, Ukrainian legal doctrine still lacks a clear conceptual understanding of the legal status of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine as a source of civil procedural law, which complicates their consistent and stable application in practice. This article explores the impact of the decisions of the Constitutional Court of Ukraine on the application of the Civil Procedure Code. It is established that although the CPC does not formally oblige courts to follow the legal positions of the Constitutional Court, such decisions have binding force in legal practice, considering the provisions of the Constitution of Ukraine and the principle of the rule of law. The study emphasizes that the Court’s decisions, especially in cases involving the official interpretation of procedural norms, significantly influence access to justice, appellate and cassation guarantees, and the determination of jurisdiction. The analysis presents a series of examples from the Constitutional Court’s jurisprudence, including cases on appeals against court rulings, restitution of enforcement, protection of rights in social disputes, and interpretation of the procedural status of ancillary premises in multi-unit residential buildings. It is concluded that the Court’s legal positions serve as a tool to enhance the effectiveness of civil justice and human rights protection. It is argued that disregarding the Constitutional Court’s decisions leads to legal uncertainty, inconsistent judicial practice, and a narrowing of judicial protection. Special attention is given to discrepancies in the interpretation of the CPC norms in judicial practice, which calls for a systemic integration of constitutional legal approaches into the operation of courts of general jurisdiction. The author substantiates the need for legislative regulation of the mechanism for implementing the decisions of the Constitutional Court of Ukraine in civil proceedings as a key means of ensuring legal certainty and access to justice.

Вказується, конституційна юрисдикція посідає важливе місце в системі національного правового механізму, покликаного забезпечувати реалізацію принципу верховенства права. Одним із її основних завдань є вплив на процес тлумачення та застосування норм процесуального законодавства, зокрема положень Цивільного процесуального кодексу України. Водночас в українській правовій доктрині досі відсутнє чітке концептуальне розуміння правового статусу рішень Конституційного Суду України як джерела цивільного процесуального права, що призводить до труднощів у їх узгодженому і стабільному застосуванні на практиці. У статті досліджено вплив рішень Конституційного Суду України на реалізацію норм Цивільного процесуального кодексу України. Визначено, що хоча сам ЦПК формально не зобов’язує суди враховувати правові позиції Конституційного Суду, з огляду на положення Конституції України та принцип верховенства права, такі рішення мають обов’язкову силу у правозастосовчій діяльності. Акцентовано на тому, що рішення органу конституційної юрисдикції, особливо у справах щодо офіційного тлумачення норм процесуального права, значно впливають на забезпечення доступу до правосуддя, гарантії апеляційного і касаційного перегляду, підсудність справ тощо. У процесі аналізу наведено низку прикладів з рішень Конституційного Суду України, зокрема щодо оскарження ухвал суду, повороту виконання судових рішень, захисту прав у соціальних спорах, тлумачення процесуального статусу допоміжних приміщень у багатоквартирних будинках. Зроблено висновок, що правові позиції Суду є інструментом підвищення ефективності цивільного судочинства та захисту прав людини. Аргументовано, що ігнорування рішень Конституційного Суду призводить до правової невизначеності, неоднакової судової практики й звуження обсягу судового захисту. Особливу увагу приділено розбіжностям у тлумаченні норм ЦПК на практиці, що потребує системної інтеграції конституційно-правових підходів у діяльність судів загальної юрисдикції. Автор обґрунтовує необхідність законодавчого врегулювання механізму імплементації рішень Конституційного Суду України в цивільному процесі як одного з ключових засобів забезпечення правової визначеності та доступу до правосуддя.