In this article, the author conducts a study of the formation and development of civil legislation, which determines the legal regime of the treasure. The author started this research from the time of Ancient Rome, where for the first time legislation was formed that determined the ownership of the treasure. It is noted that the modern civil law of Ukraine inherited the legal traditions of Roman law regarding the institution of treas- ure through the legislation of the Grand Duchy of Lithuania and the Hetmanship.A detailed review of the norms of Roman private law is carried out, which defines the range of subjects who may have ownership of the treasure: the owner of the land plot, the person who found the treasure, and the state. It is indicated that in the VI century not. Justinian’s Digests define treasure and distinguish between it and property that has an owner.The formation and development of the institution of treasure in Ukrainian lands since the Polish-Lithua- nian period is analyzed, since until then it had developed exclusively on a customary basis. The II Lithuanian Statute of 1566 is studied, as well as its influence on the code «Laws by which the Little Russian people are judged» of 1743 in matters of civil law regulation of the treasure. It is noted that the last legal code further developed the institution of the treasure, enshrining special norms that determine the property of the treasure to the previous owner of the thing and the state.Attention is drawn to the legislative regulation of the institution of treasure in the Russian Empire (Vol- ume X Code of Laws of the Russian Empire) and Soviet times (Central Committee of the Ukrainian SSR 1963). It is noted that the principled approaches regarding the recognition of ownership of the treasure of the specified periods were not adopted by Ukraine.The article analyzes the scientific developments of scientists of the 19th and 20th centuries regarding the institution of treasure in civil law.

У даній статті автор проводить дослідження становлення та розвиток цивільного законодавства, яке визначає правовий режим скарбу. Дане дослідження автор почав з часів Стародавнього Риму, де вперше було сформоване законодавство, яке визначало право власності на скарб. Відзначається, що сучасне цивільне право України правові традиції римського права щодо інституту скарбу успадкувало через дію законодавства Великого князівства Литовського та Гетьманщини.Проводиться детальний огляд норм римського приватного права, яке визначає коло суб’єктів, у яких можуть виникнути право власності на скарб: власник земельної ділянки, особа, що знайшла скарб та держава. Вказується, що в VІ ст. н.е. в Дигестах Юстиніана дається визначення скарбу та проводиться розмежування між ним та майном, яке має власника.Аналізується становлення та розвиток інституту скарбу на українських землях з часів польсько-ли- товського періоду, так як до цього часу він розвивався виключно на звичаєвій основі. Досліджується ІІ Литовський статут 1566 р., а також його вплив на кодекс «Права, за якими судиться малоросійський народ» 1743 р. у питаннях цивільно-правового регламентування скарбу. Відзначається, що останній правовий кодекс більш розвинув інститут скарбу, закріпивши спеціальні норми, які визначають на- лежність скарбу попередньому власнику речі та державі.Звертається увага на законодавче регламентування інституту скарбу в Російській імперії (Том X Звід законів Російської імперії) та радянські часи (ЦК Української РСР 1963 р.). Відзначається, що принципові підходи щодо визнання права власності на скарб указаних періодів Україною не були запозичені.В статті аналізуються наукові доробки вчених ХІХ та ХХ століть стосовно інституту скарбу в ци- вільному праві.