Стаття присвячена системному аналізу адміністративно-правових засад забезпечення інформаційної безпеки та реалізації права на доступ до публічної інформації в діяльності правоохоронних органів сектору національної безпеки. В умовах цифрової трансформації та триваючої гібридної агресії значення інформаційного захисту та відкритості публічної влади набуває критичного характеру. Відкритість державного управління, прозорість процедур, доступність даних про діяльність органів влади є невід’ємними чинниками демократичного ладу, потребують обережного балансування із вимогами безпеки та захисту критичної інформації. У роботі розглянуто функціональну подвійність правоохоронних структур, які одночасно зобов’язані гарантувати захист інформаційного простору від загроз, реагувати на кібератаки, втручання в інформаційні системи, поширення дезінформації та водночас забезпечувати реалізацію конституційного права громадян на доступ до публічної інформації. Зроблено акцент на важливості впровадження прозорих процедур обмеження доступу до інформації, створення ефективного механізму контролю за дотриманням інформаційних прав, посилення ролі незалежних наглядових структур. Окрема увага приділена викликам, пов’язаним із формалізмом у відповіді на інформаційні запити, зловживанням правом відмови, нечіткістю критеріїв класифікації відомостей та проблемам міжвідомчої координації. Аналізується роль цифрових інструментів у забезпеченні доступності публічної інформації, зокрема функціонування державних порталів відкритих даних, електронних сервісів та систем документообігу. Визначено необхідність формування внутрішньої культури відкритості у публічному секторі, яка передбачає дотримання формальних вимог і наявність внутрішніх мотивацій до прозорості, звітності, діалогу з суспільством. На основі комплексного підходу обґрунтовано, що ефективність інформаційної політики держави у сфері безпеки та відкритості залежить від здатності поєднати швидке реагування на інформаційні загрози з демократичними стандартами публічного управління. Досягнення балансу між правом громадян на інформацію і потребою захисту національних інтересів є ключовою умовою безпечного функціонування держави в інформаційну епоху. Запропоновано концептуальні напрями удосконалення адміністративно-правового регулювання відповідної сфери.

This article presents a systematic analysis of the administrative and legal framework for safeguarding information security and ensuring the right of access to public information in the operations of law enforcement agencies within the national security sector. In the context of digital transformation and ongoing hybrid aggression, the dual imperative of protecting the informational domain and maintaining transparency in public governance has become critically important. Openness of state institutions, procedural transparency, and public access to government activities are integral to democratic governance, yet they require careful balancing with national security demands and the protection. The study examines the dual functional nature of law enforcement bodies, which are simultaneously responsible for defending the information space against cyberattacks, system intrusions, and disinformation, while also ensuring the constitutional right of citizens to access public information. Emphasis is placed on the need for transparent procedures when restricting access to information, the development of robust oversight mechanisms for safeguarding information rights. Particular attention is paid to challenges such as formalistic responses to information requests, abuse of exemption clauses, ambiguous classification criteria, and inter-agency coordination gaps. The role of digital tools is also analyzed, with a focus on the functionality of open data platforms, e-governance services, and electronic document management systems. The article underlines the importance of fostering an internal culture of transparency within the public sector one that goes beyond formal compliance and embraces intrinsic motivation toward openness, accountability, and civic engagement. Through an integrated approach, the study argues that the effectiveness of state information policy in security and openness hinges on its capacity to reconcile rapid responses to threats with democratic standards of public governance. Achieving equilibrium between citizens’ right to information and the imperative of national security is essential for ensuring the resilience and legitimacy of the state in the digital era.