Заболеваемость злокачественными новообразованиями щитовидной железы (ЗНЩЗ) имеет тенденцию к ежегодному росту. Результаты проведенных многофакторных исследований развития канцерогенеза щитовидной железы свидетельствуют о недостаточной изученности влияния и значимости отдельных факторов, что требует систематизации с целью улучшения онкоэпидемиологической ситуации в стране.Цель исследования: аналитический системный обзор данных литературы относительно известных факторов риска ЗНЩЗ за последние 10 лет.Материалы и методы. Проведен поиск и обобщение литературных источников по ключевым словам за период с 2007 по 2017 гг. в поисковых системах Google Scholar, PubMed и eLIBRARY.ru. Были проанализированы значение отношения шансов (OR), относительного риска (RR), отношение/коэффициента рисков (HR), стандартизированного соотношение заболеваемости (SIR) и избытка относительного риска (ERR) с соответствующими доверительными интервалами (95% CI), а также значение достоверности (р).Результаты. Наиболее весомыми факторами риска ЗНЩЗ выступают: ионизирующее облучение (увеличивает заболеваемость в 1,3–5 раз); фоновая патология щитовидной железы (ассоциируется с ЗНЩЗ в 30–94% случаев, чаще зоб, аденома и АИТ – в 29,7%, OR=2,12; RR=1,4) наследственность (наличие ЗНЩЗ у родственников I степени увеличивает шанс возникновения более чем в 4 раза), системные аутоиммунные заболевания (СКВ повышает риск возникновения ЗНЩЗ в 1,8 раза), сахарный диабет (увеличивает риск развития ЗНЩЗ на 18–20%), менструальные и репродуктивные факторы (увеличивают риск в 1,2–2,4 раза), антропометрические факторы (высокий рост – увеличивает риск в 1,2–1,6 раза, ИМТ ≥30 кг/м2 – в 1,35–1,7 раза, а объем талии >90 см у женщин – в 1,3 раза); доброкачественные заболевания грудной железы (риск развития ЗНЩЗ на 38–56% выше), рак грудной железы (увеличивает риск развития ЗНЩЗ в 1,4–2,3 раза), дефицит витамина D (в 2–6 раз), персистенция вирусов, недостаточное поступление йода, особенности образа жизни – употребление определенных продуктов и физическая активность, антропогенные и профессиональные факторы.Заключение. Врач первичной медицинской помощи должен учитывать современные представления о факторах риска ЗНЩЗ при наблюдении пациентов, особенно в группах повышенного риска.

Захворюваність на злоякісні новоутворення щитоподібної залози (ЗНЩЗ) має тенденцію до щорічного зростання. Результати проведених багатофакторних досліджень розвитку канцерогенезу ЩЗ свідчать про недостатню вивченість впливу та вагомості окремих факторів, що потребує систематизації з метою покращання онкоепідеміологічної ситуації в країні.Мета дослідження: аналітичний системний огляд даних літератури щодо відомих факторів ризику ЗНЩЗ за останні 10 років.Матеріали та методи. Проведено пошук і узагальнення літературних джерел за ключовим словами за період з 2007 до 2017 р. у пошукових системах Google Scholar, PubMed та eLIBRARY.ru. Були проаналізовані значення відношення шансів (OR), відносного ризику (RR), відношення/коефіцієнту ризиків (HR), стандартизованного співвідношення захворюваності (SIR) і надлишку відносного ризику (ERR) з відповідними довірчими інтервалами (95% СІ), а також значення достовірності (р).Результати. Найбільш вагомими факторами ризику ЗНЩЗ виступають: вплив іонізованого випромінювання (збільшує захворюваність в 1,3–5 разів); фонова патологія ЩЗ (асоціюється із ЗНЩЗ у 30–94% випадків, частіше зоб, аденома та АІТ – у 29,7%, OR=2,12; RR=1,4); спадковість (наявність ЗНЩЗ у родичів І ступеня збільшує шанс виникнення у понад 4 рази), системні аутоімунні захворювання (СЧВ підвищує ризик виникнення ЗНЩЗ в 1,8 разу), цукровий діабет (збільшує ризик розвитку ЗНЩЗ на 18–20%), менструальні та репродуктивні фактори (збільшують ризик в 1,2–2,4 разу), антропометричні фактори (високий зріст – збільшує ризик в 1,2–1,6 разу, ІМТ ≥30 кг/м2 – в 1,35–1,7 разу, а обсяг талії >90 см у жінок – в 1,3 разу); доброякісні захворювання грудної залози (ризик розвитку ЗНЩЗ на 38–56% вищий), рак грудної залози (збільшує ризик виникнення ЗНЩЗ в 1,4–2,3 разу), дефіцит вітаміну D (в 2–6 разів), персистенція вірусів, недостатнє надходження йоду, особливості способу життя – вживання певних продуктів та фізична активність, антропогенні та професійні фактори.Заключення. Лікар первинної медичної допомоги повинен враховувати сучасні дані щодо факторів ризику розвитку злоякісних новоутворень щитоподібної залози під час огляду пацієнтів, особливо серед груп підвищеного ризику.

The morbidity of thyroid carcinoma (TC) tends to annual growth. The results of the multifactorial studies of the development of thyroid carcinogenesis testify the insufficient knowledge about the influence and significance of certain TC factors, which requires systematization in order to improve the oncoepidemic situation in the country.The objective: of this study was to conduct an analytical systematic review of literature to resume risk factors of TC in the last 10 years.Materials and methods. The generalization of literary sources, founded by key words in Google Scholar, PubMed and eLIBRARY.ru for 2007 to 2017 was carried out. We analyzed the value of the odds ratio (OR), the relative risk (RR), the hazard ratio (HR), standardized incidence ratio (SIR) and an excess relative risk (ERR) with respective confidence intervals (95% CI), as well as the reliability value (p).Results. The most significant risk factors for TC are: ionizing radiation (increases the incidence in 1,3–5 times); previous thyroid disease (associated with TC in 30–94% cases, most goiter, adenoma and AIT – in 29,7%, OR=2,12; RR=1,4), heredity (presence of TC in I degree relatives increases the chance of occurrence in > 4-times), systemic autoimmune disease (SLE increases the risk 1,8 times), diabetes (TC risk increases on 18–20%), menstrual and reproductive factors (increased risk in 1,2–2,4 times), anthropometric factors (high height – increases the risk in 1,2–1,6 times, BMI ≥30 kg/m2 – in 1,35–1,7 times, and the waist >90 cm in women – in 1,3 times); benign breast disease (TC risk is higher on 38–56%), breast cancer (TC risk increases in 1,4–2,3 times), deficiency of vitamin D (TC risk increases 2–6 times), the persistence of virus, insufficient iodine intake, lifestyle – the use of certain products and physical activity, anthropogenic and occupational factors.Conclusion. The primary care physician should take into account the current understanding of the risk ТС factors in patients, especially in high-risk groups.