In the context of hybrid warfare, information aggression has evolved into a powerful instrument of state influence, enabling the achievement of political, military, and social objectives without the direct use of force. During the full-scale invasion of Ukraine by the russian federation, information pressure has reached an unprecedented scale, encompassing both the domestic and international information space. The primary goals of such actions include destabilizing Ukrainian society and government, undermining public trust in state institutions, discrediting the Armed Forces of Ukraine, spreading panic and uncertainty, and shaping a favorable narrative for the aggressor in the global media environment with wide audience reach. This article presents a comprehensive analysis of the key challenges impeding effective resistance to russian information aggression. The most critical issues identified include: the technological complexity of modern information attacks; the lack of consistent interagency coordination among state institutions; fragmented and inconsistent legal regulation in the field of information security; a low level of critical thinking and media literacy among the population; external control over global digital platforms, which limits the ability to respond promptly to threats; and the political vulnerability of information policy regulation processes. The paper examines the evolution of Russian information influence methods – from isolated cyberattacks to complex, multi-level information and psychological operations involving bot networks, social media platforms, proxy websites, and controlled media outlets. It also analyzes the main components of Ukraine’s regulatory framework in the field of information policy and security (the Criminal Code of Ukraine, the Laws “On Information” and “On Media”), as well as relevant international legal instruments, including European Union directives, Council of Europe recommendations, and OSCE documents. Based on this analysis, the study substantiates the need for a comprehensive approach to countering information aggression. The authors propose a set of practical measures, including the development of strategic communications, improvement of media literacy, implementation of content verification systems, strengthening of Ukraine’s digital sovereignty, and modernization of institutional information security infrastructure in response to emerging technological challenges and threats.

Інформаційна агресія в умовах гібридної війни перетворилася на потужний інструмент державного впливу, що дозволяє досягати політичних, військових і соціальних цілей без прямого застосування сили. В умовах повномасштабного вторгнення російської федерації проти України інформаційний тиск набув безпрецедентного масштабу, охоплюючи як внутрішній, так і міжнародний інформаційний простір. Основними цілями таких дій є дестабілізація українського суспільства та органів влади, підрив довіри до державних інституцій, дискредитація Збройних сил України, поширення панічних настроїв, а також формування вигідного для агресора наративу на міжнародному рівні через іноземні ЗМІ та інформаційні майданчики, що широко охоплюють аудиторію. У статті здійснено всебічний аналіз ключових викликів, що ускладнюють ефективну протидію інформаційній агресії росії. Виокремлено такі проблеми: високий рівень технологічної складності сучасних атак; відсутність сталої міжвідомчої координації між державними структурами; фрагментарність та неузгодженість законодавчого регулювання у сфері інформаційної безпеки; низький рівень критичного мислення та медіаграмотності населення; зовнішній контроль над глобальними цифровими платформами, що обмежує можливості оперативного реагування на загрози; політична вразливість процесів, пов’язаних із регулюванням інформаційної політики. Проаналізовано еволюцію методів російського інформаційного впливу від поодиноких кібератак до системних багаторівневих інформаційно-психологічних операцій із використанням бот-мереж, соціальних медіа, проксі-ресурсів та контрольованих медіа. Розглянуто основні елементи української нормативно-правової бази у сфері інформаційної політики та безпеки (Кримінальний кодекс України, закони «Про інформацію», «Про медіа»), а також відповідні міжнародні акти – директиви Європейського Союзу, рекомендації Ради Європи, документи ОБСЄ. На основі проведеного аналізу обґрунтовано необхідність комплексного підходу до протидії інформаційній агресії. Запропоновано низку практичних заходів: розвиток стратегічних комунікацій, підвищення рівня медіаграмотності населення, впровадження систем верифікації контенту, посилення цифрового суверенітету України та модернізація інституційної інфраструктури інформаційної безпеки з урахуванням новітніх технологічних викликів і загроз.