The purpose of the article is to show the close ties between Lesia Ukrainka’s literary works and choreographic, musical, stage, and audiovisual arts and outline the directorial means of adapting poetic texts by means of screen, musical, stage, and choreographic arts. Research methodology. The article uses general scientific methods (induction, deduction, comprehensive art historical analysis, synthesis). This made it possible to comprehensively analyze the historical and cultural background of the problem under study. The study used the methods of systematization and generalization to argue for the originality of the phenomenon of choreography in the context of the stage, music, and screen arts. The scientific novelty of the research is to clarify the specifics of directorial activity through the coverage of the film adaptation of Lesia Ukrainka’s literary works using the means of choreographic art. Conclusions. It is substantiated that the use of expressive means by directors and choreographers that provide the chronology of image creation (long shots, intra-frame editing, acoustic, light and shadow effects) is evidence of a high degree of skill in screen, stage, and choreographic art. It is proved that the screen creativity of directors contributes to the wide popularization of ballet, stage, and musical art.

Мета дослідження – показати тісні зв’язки між літературними творами Лесі Українки та хореографічним, музичним, сценічним й аудіовізуальним мистецтвом, окреслити режисерські засоби адаптації віршованих текстів засобами екранного, музичного, сценічного, хореографічного мистецтва. Методологія дослідження. В статті було використано загальнонаукові методи (індукція, дедукція, комплексний мистецтвознавчий аналіз, синтез), що дало можливість різнобічно вивчити історико-культурне підґрунтя досліджуваної проблеми, а також застосовано методи систематизації та узагальнення – для аргументації самобутності феномену хореографії в контексті сценічного, музичного, екранного мистецтва. Наукова новизна полягає у з’ясуванні специфіки режисерської діяльності через дослідження особливостей екранізації літературних творів Лесі Українки з використанням засобів хореографічного мистецтва. Висновки. Обґрунтовано, що використання режисерами та хореографами виражальних засобів, які забезпечують хронологію творення образу (довгі кадри, внутрішньокадровий монтаж, акустичні та світлотіньові ефекти), є свідченням високого ступеня майстерності в екранному, сценічному, хореографічному мистецтві. Доведено, що екранна творчість режисерів сприяє широкій популяризації балетного, сценічного, музичного мистецтва.