The article analyzes the rapid development of e-commerce, digital payment systems, and the growing role of cryptocurrencies have triggered a transformation in the understanding and application of financial instruments such as electronic money and virtual assets. These developments pose significant challenges for public administration, particularly in the context of enforcement proceedings. One of the key issues is the insufficient theoretical and legal framework to support the enforcement of obligations involving digital assets, especially considering their decentralized nature and the absence of clear regulatory procedures. This article analyzes different approaches to defining electronic money, particularly the Asian, European, and Ukrainian perspectives, and examines the relevant provisions of both national and European legislation. It also outlines the dynamics of banks issuing electronic money in Ukraine from 2021 to 2024, noting a decline in market participants likely caused by regulatory tightening and the shift toward virtual assets. A separate focus is placed on the legal status of virtual assets under Ukrainian law. Although the Law of Ukraine «On Virtual Assets» formally introduces the concept, it remains inconsistent with existing legislation, especially regarding enforcement. There is currently no comprehensive legal mechanism for enforcing virtual assets, which creates obstacles to the implementation of court decisions. The article proposes a comparative analysis of «virtual assets», «cryptocurrencies», and «electronic money», using several criteria to highlight their differences and overlaps. This comparison is intended to clarify terminology and reveal gaps in regulation that hinder enforcement efforts. The issue of cold wallets is discussed as a particular challenge in enforcement, as they operate beyond the reach of traditional enforcement instruments due to their decentralized and often offline nature. This technical autonomy complicates asset tracing, seizure, and recovery, presenting both legal and practical difficulties. Given the ongoing digitalization of enforcement procedures, the study emphasizes the importance of developing specialized tools for identifying, freezing, and recovering digital assets. It examines the preliminary efforts of Ukraine’s Asset Recovery and Management Agency (ARMA), which has begun collaborating with crypto exchanges and utilizing cryptocurrency analytics. However, these initiatives are currently fragmented and lack a solid legislative foundation. Ukrainian judicial practice is also considered, particularly in criminal and civil cases that involve virtual assets. While courts have started addressing asset seizure and enforcement issues, the lack of detailed procedural mechanisms often leaves these decisions unenforceable in practice. The article concludes that comprehensive legal regulation of electronic money and virtual assets within the enforcement framework is urgently needed. This includes adapting enforcement legislation, enhancing technical capabilities, and fostering inter-agency cooperation. In the broader context, aligning Ukrainian regulation with the MiCA framework will be crucial for ensuring legal certainty, strengthening financial governance, and integrating into the global digital economy.

У статті проаналізовано правову природу електронних грошей та віртуальних активів у контексті цифровізації виконавчого провадження в Україні. Розглядаютьсмя різні підходи до визначення електронних грошей, зокрема азійський, європейський та український, а також розглядаються відповідні положення національного та європейського законодавства. Також висвітлено динаміку емісії електронних грошей банками в Україні з 2021 по 2024 рік, відзначаючи зменшення кількості учасників ринку, що, ймовірно, спричинено посиленням регулювання та переходом до віртуальних активів. Окрему увагу приділено правовому статусу віртуальних активів згідно з українським законодавством. Хоча Закон України «Про віртуальні активи» формально вводить це поняття, він залишається неузгодженим із чинним законодавством, особливо в частині примусового виконання. Наразі відсутній комплексний правовий механізм звернення стягнення на віртуальні активи, що створює перешкоди для виконання судових рішень. У статті пропонується порівняльний аналіз понять «віртуальні активи», «криптовалюти» та «електронні гроші» за низкою критеріїв для висвітлення їхніх відмінностей та спільних рис. Це порівняння має на меті уточнити термінологію та виявити прогалини в регулюванні, що перешкоджають зусиллям у сфері примусового виконання. Проблема «холодних гаманців» розглядається як особливий виклик у виконавчому провадженні, оскільки вони функціонують поза межами досяжності традиційних інструментів примусового виконання через свою децентралізовану та часто офлайнову природу. Ця технічна автономність ускладнює відстеження, арешт та стягнення активів, створюючи як правові, так і практичні труднощі. З огляду на триваючу цифровізацію виконавчих процедур, дослідження наголошує на важливості розробки спеціалізованих інструментів для ідентифікації, заморожування та стягнення цифрових активів. Розглядаються перші кроки Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами (АРМА), яке розпочало співпрацю з криптобіржами та використання криптовалютної аналітики. Однак ці ініціативи наразі є фрагментарними та не мають міцного законодавчого підґрунтя. Також аналізується українська судова практика, зокрема у кримінальних та цивільних справах, що стосуються віртуальних активів. Хоча суди почали розглядати питання арешту та стягнення активів, відсутність деталізованих процесуальних механізмів часто робить ці рішення неможливими до виконання на практиці. Стаття доходить висновку про нагальну потребу комплексного правового регулювання електронних грошей та віртуальних активів у межах системи примусового виконання. Це включає адаптацію виконавчого законодавства, посилення технічних можливостей та розвиток міжвідомчої співпраці. У ширшому контексті узгодження українського регулювання з Регламентом MiCA матиме вирішальне значення для забезпечення правової визначеності, зміцнення фінансового управління та інтеграції у світову цифрову економіку.