Метою даного дослідження було визначення предикторів серцево-судинних ускладнень гіпертонічної хвороби (ГХ) та цукрового діабету 2 типу (ЦД2т) та вивчення прогностичного потенціалу катестатину (КТС) і релаксину-2 (РЛН-2) у цій популяції пацієнтів. Матеріали та методи. Дослідження проводилося відповідно до всіх етичних принципів Гельсінської декларації. Усі учасники дослідження підписали письмову інформовану згоду. У дослідженні взяли участь 106 пацієнтів з первинною гіпертензією та 30 здорових добровольців. 55 пацієнтів з ГХ мали коморбідну патологію ЦД2т. Рівні КТС і РЛН-2 у плазмі крові вимірювали за допомогою імуноферментного аналізу. Дані про розвиток серйозних серцево-судинних подій (СССП) були зібрані протягом 12-місячного спостереження за допомогою телефонного опитування на 3, 6, 9, 12 місяцях дослідження. Кінцевими точками цього дослідження були гострий інфаркт міокарда, ішемічний інсульт, гостра серцева недостатність та смерть з серцево-судинних причин. Статистичний аналіз даних проводили за допомогою статистичного програмного забезпечення SPSS 25.0. Результати. У пацієнтів з ГХ протягом 12-місячного періоду спостереження було зареєстровано 13 кінцевих точок, але різниця в частоті виникнення СССП між пацієнтами з ГХ і ЦД2т та пацієнтами з ГХ без ЦД2т була статистично незначущою (р=0,181). Модель пропорційних ризиків Кокса визначила КТС (p=0,01), але не РЛН-2 (p=0,20), як незалежний предиктор СССП у пацієнтів з ГХ. Вік (p=0,01), тривалість ГХ (p=0,03), наявність ЦД2т (p=0,03), індекс HOMA-IR (p=0,02), рівні інсуліну (p=0,02) та сечової кислоти (p=0,02) також були встановлені як незалежні фактори виникнення кінцевих точок. Висновки. КТС є незалежним фактором прогнозування серцево-судинних ускладнень ГХ, що дозволяє розглядати його як прогностичний біомаркер у пацієнтів на ГХ, особливо у пацієнтів з ГХ та коморбідною патологією ЦД2т

The aim of this study was to determine predictors of cardiovascular complications of arterial hypertension (AH) and type 2 diabetes mellitus (T2DM) and investigate the prognostic potential of catestatin (CST) and relaxin-2 (RLN-2) in this patient population. Materials and methods. The research was performed in accordance with all ethical principles of the Declaration of Helsinki. All study participants signed a written informed consent. This study involved 106 patients with primary hypertension and 30 healthy volunteers. 55 hypertensive patients had comorbid T2DM. Plasma CST and RLN-2 levels were measured by an enzyme-linked immunosorbent assay. Major adverse cardiovascular events (MACE) were collected during 12-month follow-up via telephone interviews at visits in months 3, 6, 9, and 12. The end points of this study were acute myocardial infarction, ischemic stroke, acute heart failure and cardiac death. Statistical data analysis was performed using the SPSS 25.0 statistical software. Results. 13 end-points were registered in patients with AH during the 12-month follow-up period, but the difference in frequency of MACE occurrence between patients with AH and T2DM and hypertensive patients without T2DM was insignificant (p=0.181). The Cox proportional hazard model indicated CST (p=0.01), but not RLN-2 (p=0.20), as an independent predictor of MACE in hypertensive patients. Age (p=0.01), AH duration (p=0.03), presence of T2DM (p=0.03), HOMA-IR index (p=0.02), insulin (p=0.02) and uric acid levels (p=0.02) were also established as independent factors of end-points occurrence. Conclusions. CST is an independent factor for predicting cardiovascular complications of AH, which allows us to consider it as a prognostic biomarker in patients with AH, especially hypertensive patients with comorbidity T2DM