The purpose of the research is to identify the specifics of the transformation of the stylistic features of William Forsyth’s choreography in the process of developing a new ballet contemporary dictionary and a digital manual for mastering the choreographer’s dance technique “Improvisation Technologies”. Research methodology. The research tools include the source study method as a way to determine, through an assessment of Forsythe’s work, his theoretical views and the evolution of the style of choreographic language in general; the historical method as a means of engaging in the analysis of known facts and new research in the history of contemporary dance; and the comparative method for conducting a comparative analysis of typical and extraordinary phenomena in contemporary dance of the late twentieth century. Scientific novelty. For the first time, the work of W. Forsythe is studied in terms of identifying the peculiarities of creative transformational processes of the choreographer’s choreographic style – from neoclassicism to the concept of the “dance body”. Thus, the results can significantly complement the current understanding of W. Forsythe’s work. Conclusions. The characteristic qualities of Forsyth’s style include the balance of intellect and corporeality, art and entertainment; throughout his career, he constantly conducts a laboratory search for new forms of movement, bringing the classical tradition closer to the actual present. Forsythe strives for the total virtualisation of dance, using computer animation and digital means to outline the human body’s cinesphere as a source of aesthetic diversity. These factors appeal to the viewer’s experience and reflect the complexity of the cognitive representations formed during the direct perception of a choreographic performance. The dancing process, therefore, takes place through the visual exchange of information, and in a subjective sense, the mutual impulses of the dancer and his body determine the changing nature of dance.

Мета дослідження – виявити специфіку трансформації стильових особливостей хореографії Вільяма Форсайта в процесі розробки ним нового балетного словника (ballet contemporary) та цифрового посібника з освоєння техніки танцю хореографа «Improvisation Technologies». Методологія. Інструментарій дослідження включає джерелознавчий метод як спосіб визначити через оцінку творчості Форсайта його теоретичні погляди та еволюцію стилістики хореографічної мови в цілому; історичний – як засіб залучення до аналізу відомих фактів та нових розшуків в історії сучасного хореографічного мистецтва; компаративний – для проведення порівняльного аналізу типових та неординарних явищ у сучасному танці кінця ХХ ст. Наукова новизна. Вперше творчість В. Форсайта досліджено в ракурсі виявлення особливостей креативних трансформаційних процесів хореографічної стилістики балетмейстера – від неокласики до концепту «танцювального тіла». Отже, результати можуть значно доповнити теперішні уявлення про творчість В. Форсайта. Висновки. До характерних якостей стилю Форсайта відносять рівновагу інтелекту та тілесності, мистецтва та розваги; упродовж творчого шляху майстер або митець постійно провадить лабораторний пошук нових форм руху, наближує класичну традицію до актуальної сучасності. Форсайт прагне до тотальної віртуалізації танцю, застосовуючи комп’ютерну анімацію та цифрові засоби, аби окреслити кінесферу людського тіла як джерело естетичної різноманітності. Ці чинники апелюють до вражень глядача та відображають складність когнітивних уявлень, що формуються під час безпосереднього сприйняття хореографічної вистави. Танцювальний процес, таким чином, відбувається завдяки візуальному обміну інформацією, а в суб’єктивному значенні взаємні імпульси танцівника та його тіла визначають мінливу природу танцю.