The article provides an in-depth analysis of the transformations of Ukrainian corporate law under the legal regime of martial law introduced in response to the armed aggression of the Russian Federation against Ukraine. The main trends in the legal regulation of corporate activity under the impact of external threats and crisis phenomena-such as disrupted communications, displacement of labor resources, physical destruction of assets and infrastructure-are identified. It is established that the specific features of corporate sector functioning during this period include the formalization of simplified procedures for convening general meetings, remote voting mechanisms, deferral of information disclosure obligations, automatic extension of managerial mandates, and suspension of certain licensing requirements. The focus is placed on the issues of compulsory seizure of corporate rights in strategically important companies, legal consequences of state intervention in the property sphere, and the risks of investment arbitration. The legal nature of sanctions restricting corporate rights of entities associated with the aggressor state is also examined. The paper analyzes prospects for post-conflict recovery of corporate governance, the role of digital instruments, the imperative of ensuring transparency, reinstatement of competitive selection procedures, and the independence of supervisory boards. Conclusions are drawn regarding the necessity of reforming corporate legislation based on the principles of sustainability, legal certainty, and a balanced relationship between public and private interests. In this context, the task of forming a new model of corporate regulation capable of operating effectively under conditions of legal uncertainty, security threats, and limited resources becomes increasingly urgent. It is demonstrated that martial law has served as a catalyst for the introduction of digital solutions in corporate governance, which should be preserved and institutionalized in peacetime. Issues concerning the protection of minority shareholders’ rights, equal access to participation in decision-making, and legal liability for violations of internal corporate procedures have gained particular significance.

У статті здійснено поглиблений аналіз трансформацій корпоративного права України в умовах дії правового режиму воєнного стану, запровадженого у зв’язку зі збройною агресією Російської Федерації проти України. Визначено основні тенденції правового регулювання корпоративної діяльності під впливом зовнішніх викликів і кризових явищ, пов’язаних з обмеженням зв’язку, переміщенням трудових ресурсів, фізичним знищенням майна та інфраструктури. З’ясовано, що особливості функціонування корпоративного сектору у цей період полягають у нормативному закріпленні спрощених процедур скликання загальних зборів, дистанційного голосування, відтермінування розкриття інформації, автоматичного подовження повноважень органів управління та призупинення ліцензійних обов’язків. Увагу зосереджено на питаннях вилучення корпоративних прав у стратегічних компаніях, правових наслідках примусового втручання держави у майнову сферу та ризиках інвестиційного арбітражу. Також розкрито юридичну природу санкційних обмежень щодо корпоративних прав суб’єктів, пов’язаних з державою-агресором. Проаналізовано перспективи постконфліктного відновлення корпоративного управління, роль цифрових інструментів, необхідність забезпечення прозорості, повернення конкурсних процедур та незалежності наглядових рад. Сформульовано висновки про доцільність реформування корпоративного законодавства на основі принципів сталості, правової визначеності та балансу публічного і приватного інтересів. У цьому контексті актуалізується завдання формування нової моделі корпоративного регулювання, здатної ефективно функціонувати в умовах правової невизначеності, загроз безпеці та обмежених ресурсів. Показано, що воєнний стан виступив каталізатором для впровадження цифрових рішень в корпоративному управлінні, які мають бути збережені й інституціоналізовані в мирний час. Питання захисту прав міноритарних акціонерів, забезпечення рівного доступу до участі в управлінні, а також правової відповідальності за порушення внутрішньокорпоративних процедур набувають особливої ваги.