The history of Kyiv-Mohyla Academy for the second part of the 17th century is insufficiently developed even for the specific facts available at present. Currently it is little known about the Kyivan professors and rectors of that time. The person of Rector Feodosiy Gugurevych (the 1680s) remains understudied. From the 1860s historians describe Feodosiy as an amoral monk who brought Collegium and Confraternal school monastery to the extreme poverty. A singular source for conclusions like these presents an adverse character suggested by Archbishop Feofan (Prokopovych) in his letter of 1736. The scope of Prokopovych’s statements raise doubts as unreliable. The engraving from the silver holy-water basin which was manufactured at the Confraternal monastery’s expense in 1686 during the time of Superior Gugurevych and is currently exposed at the National museum of history of Ukraine strengthens doubts about discourtesy of Prokopovych’s conclusions. Examination of the engraving allows to say that there are no reasons to make an inference about the extreme poverty of the monastery and College. Then this inference helps both to evaluate critically Prokopovych’s negative characteristics of the school leaders and to analyze the reasons of Archbishop’s intents to say about Gugurevych like this.

Історія Києво-Могилянської академії другої половини XVII ст. інколи залишається небагатою навіть на конкретні факти щодо професорів та ректорів того часу. Одна із таких маловивчених постатей — ректор Теодосій Ґуґуревич (1680-і рр.). Ще від 1860-х рр. історики надають Теодосію нищівні характеристики, вказуючи на його нібито аморальність та доведення навчального закладу і Братського монастиря до цілковитого зубожіння. Єдине джерело таких висновків — незадовільна характеристика з листа єпископа Теофана (Прокоповича), написаного аж 1736 р. Ціла низка Прокоповичевих тверджень викликають сумнів щодо їхньої достовірності. А підсилює підозру у некоректності висновків Теофана напис на срібній водосвятній чаші, виготовленій коштом Братського монастиря за ігументсва там Ґуґуревича. Аналіз гравіювання вказує, що немає підстав вести мову про цілковиту убогість обителі, при якій діяв Могилянський колегіум. Такий висновок дає змогу не лише критично оцінити негативні характеристики Прокоповича керівництву колегіуму, а й поміркувати про причини, що підштовхнули архиєпископа до нищівної критики.