Вступ. Феномен неспецифічної реакції організму у відповідь на різноманітні подразнюючі впливи Г. Сельє назвав загальним адаптаційним синдромом, в якому виділив три стадії: тривоги, резистентності (адаптації), виснаження. На першій стадії організм стикається з деякими подразнюючими чинниками середовища та намагається пристосуватися до них. На другій стадії відбувається адаптація до нових процесів. Але якщо стресор продовжує діяти довгий час, то відбувається виснаження гормональних ресурсів (третя стадія) і зрив систем адаптації, в результаті чого процес набуває патологічного характеру і може завершитись хворобою чи смертю [1]. Мета роботи. На базі аналіу з данних літератури показати доцільність визначення рівня тривоги в практиці лікаря анестезіолога. Матеріали та методи. Бібліосемантичний, порівняльний та метод системного аналізу. Пропоновані рекомендації розроблені на даних аналізу сучасної літератури, результатах рандомізованих досліджень та мета-аналізів, присвячених вивченню проблеми передопераційної тривоги. Використані бази даних: PubMed, MEDLINE, PsycINFO, Scopus та Google Scholar.

Introduction. Hans Selye termed the phenomenon of the nonspecific reaction of the organism to various stimulating influences as the general adaptation syndrome, in which he distinguished three stages: alarm, resistance (adaptation), and exhaustion. In the first stage, the organism encounters certain environmental stimulating factors and attempts to adapt to them. The second stage involves adaptation to new processes. However, if the stressor continues to act for an extended period, hormonal resources are depleted (the third stage), disrupting adaptive systems. This results in the process taking on a pathological nature and may culminate in illness or death. Objective of the study. Based on the analysis of literature data demonstrate the relevance of determining the level of anxiety in the practice of an anesthesiologist.