Воспалительные заболевания органов малого таза (ВЗОМТ) – обобщающее понятие, включающее инфекционно-воспалительные поражения эндометрия, маточных труб и яичников. ВЗОМТ является одной из основных причин обращений женщин репродуктивного возраста к гинекологам, а при отсутствии лечения – причиной нарушения репродуктивной функции, синдрома хронических тазовых болей, эктопической беременности.В данной статье представлен обзор актуальных клинических руководств по диагностике и общим лечебным подходам ВЗОМТ. Проведен детальный анализ данных современных научных исследований, посвященных изменению структуры возбудителей ВЗОМТ и особенностям их течения в современных условиях. Несмотря на ведущую роль инфекций, передающихся половым путем, большое значение в патогенезе этой патологии принадлежит условно-патогенной флоре. К особенностям клинического течения ВЗОМТ относится увеличение частоты рецидивного течения. Указанные особенности связаны с растущим во всем мире феноменом антибиотикорезистентности.Приведены данные отчета Европейской сети наблюдения за устойчивостью к противомикробным препаратам при Европейском центре по профилактике и контролю заболеваний «Надзор за антибиотикорезистентностью 2017» о распространенности устойчивости к наиболее применяемым противомикробным препаратам среди основных клинически значимых условно-патогенных бактерий. По данным отчета, неспецифические бактериальные возбудители ВЗОМТ в европейском регионе показывают достаточно высокие темпы развития антибиотикорезистентности. В то же время опыт многих стран ярко демонстрирует эффективность стратегии контроля противомикробной терапии, одним из основных принципов которой является применение микробиологических исследований при любой возможности при принятии решения об антибактериальной терапии. Таким образом, независимо от того, является ли представитель условно-патогенной флоры непосредственной причиной тяжелого течения ВЗОМТ либо вторичной на фоне предыдущего поражения инфекциями, передающимися половым путем, его идентификация и определение антибиотикочувствительности являются критическими для эффективного лечения ВЗОМТ (особенно тяжелых форм), учитывая распространенность антибиотикорезистентности.

Запальні захворювання органів малого таза (ЗЗОМТ) – узагальнююче поняття, яке включає інфекційно-запальні ураження ендометрія, маткових труб і яєчників. ЗЗОМТ є однією з основних причин звернень жінок репродуктивного віку до гінекологів, а за відсутності лікування – причиною порушення репродуктивної функції, синдрому хронічних тазових болів, ектопічної вагітності. В даній статті представлений огляд актуальних клінічних настанов щодо діагностики та загальних лікувальних підходів ЗЗОМТ. Проведено детальний аналіз даних сучасних наукових досліджень, присвячених зміні структури збудників ЗЗОМТ та особливостям їх перебігу в сучасних умовах. Незважаючи на провідну роль інфекцій, що передаються статевим шляхом, велике значення в патогенезі цієї патології належить умовно-патогенній флорі. До особливостей клінічного перебігу ЗЗОМТ належить зростання частоти рецидивних форм зі стертою симптоматикою. Зазначені особливості пов’язані зі зростаючим у всьому світі феноменом антибіотикорезистентності.Наведені дані звіту Європейської мережі нагляду за стійкістю до протимікробних препаратів при Європейському центрі з профілактики і контролю захворювань «Нагляд за антибіотикорезистентністю 2017» про розповсюдженість стійкості до найбільш застосовуваних протимікробних препаратів серед основних клінічно значущих умовно-патогенних бактерій. За даними звіту, неспецифічні бактеріальні збудники ЗЗОМТ в європейському регіоні показують досить високі темпи розвитку антибіотикорезистентності. Водночас досвід багатьох країн яскраво демонструє ефективність стратегії контролю протимікробної терапії, одним із основних принципів якої є застосовування мікробіологічних досліджень за будь-якої можливості при прийнятті рішення про антибактеріальну-терапію. Таким чином, незалежно від того, чи є представник умовно-патогенної флори безпосередньою причиною тяжкого перебігу ЗЗОМТ або вторинною на фоні попереднього ураження інфекціями, що передаються статевим шляхом, його ідентифікація і визначення антибіотикочутливості є критичним для ефективного лікування особливо важких форм ЗЗОМТ з огляду на поширеність антибіотикорезистентності.

Pelvic inflammatory diseases (PID) is comprehensive term that includes infectious-inflammatory lesions of the endometrium, fallopian tubes and ovaries. PID is one of the main causes of treatment of reproductive aged women by gynecologists, and the cause of impaired reproductive function, chronic pelvic pain syndrome and ectopic pregnancy in the absence of treatment.This article provides an overview of current clinical guidelines for diagnosis and general treatment approaches of PID. A detailed analysis of modern scientific researches dedicated to the change of the PID’s pathogens structure and the peculiarities of their clinical presentation today. This analysis showed that despite the leading role of sexually transmitted infections, opportunistic flora is of great importance in the pathogenesis of this pathology. Features of the PID’s clinical course include an increase in the recurrence frequency. These features are associated with the growing worldwide phenomenon of antibiotic resistance.Data from the European Antimicrobial Resistance Surveillance Network report at the European Center for Disease Control “Antibiotic Resistance Surveillance 2017” on the resistance prevalence of clinically relevant pathogenic bacteria to the most commonly used antimicrobials. Nonspecific bacterial pathogens of PID in the European region show a fairly high rate of antibiotic resistance. At the same time, the experience of many countries demonstrates the effectiveness of the strategy of antimicrobial stewardship strategy, one of the main principles of which is microbiological research whenever possible when prescribing antibacterial therapy. Thus regardless of whether representative of the opportunistic flora is a direct cause of a severe PID course or secondary due to previous sexually transmitted diseases, its identification and antibiotic susceptibility testing is critical for the effective treatment of PID (especially severe forms) given the prevalence of antibiotic resistance.