Organosilicon varnishes, such as polymethylphenylsiloxane and polyaluminomethylphenylsiloxane, filled with modified clay minerals are the object of research The most vulnerable place of the organosilicon coating is insufficient mechanical properties (hardness, impact strength, etc.) and low adhesive strength of the film to the surface, especially when operating at elevated temperatures. Various oxides, ceramic compounds, natural and synthetic silicate materials are introduced into organosilicon compositions to improve the specified properties. But only individual units can comprehensively improve both the mechanical and heat-resistant properties of organosilicon compounds although the range of such materials is quite wide. The clay minerals palygorskite, which is classified as an intermediate type between strip and layered silicates, and montmorillonite from the subclass of layered silicates, which have a natural high dispersion, were used as fillers during the study. The choice of palygorskite and montmorillonite is explained by the sufficient study of their behavior in organic environments by a number of scientists, availability and economic advantages for introduction into production. Existing clay minerals, which are traditionally used to solve the problem of improving the physical and mechanical properties of organosilicon coatings, are not sufficiently active due to the hydrophilic properties of the particles surface. Based on this, a modifier that has proven itself well in this field was used for the study. A number of compositions of heat-resistant organosilicon varnishes with modified fillers based on the above-mentioned clay minerals were obtained. It was established that the introduction of modified forms of natural aluminosilicates contributes to the increase of temperature resistance in filled coatings, compared to coatings made of pure polymer. At the same time, the best effect is achieved when using montmorillonite. This is related with the fact that the proposed compositions of polymethylphenylsiloxane varnish and montmorillonite have a number of features, in particular, the highest comprehensive result of simultaneous improvement of the physical, mechanical and thermal properties of the specified coatings. It is possible to obtain compositions with stable physico-mechanical properties, as they withstood heat treatment at 400 °C for 100 hours without visible changes in integrity, due to the introduction of the optimal amount of modified montmorillonite into organosilicon varnishes KO-08K and KO-921. Compared to similar heat-resistant polymethylphenylsiloxane varnishes, longer service life at elevated temperatures is ensured.

Об'єктом дослідження є кремнійорганічні лаки, такі як поліметилфенілсилоксановий та поліалюмометилфенілсилоксановий, наповнені модифікованими глинистими мінералами. Найбільш уразливим місцем кремнійорганічного покриття є недостатні механічні властивості (твердість, міцність на удар тощо) та низька адгезійна міцність плівки до поверхні, особливо при експлуатації при підвищених температурах. Для поліпшення зазначених властивостей у кремнійорганічні композиції вводять різні оксиди, керамічні склади, природні й синтетичні силікатні матеріали. Хоча спектр таких матеріалів досить широкий, але комплексно поліпшувати як механічні, так і термостійкі властивості кремнійорганічних сполук можуть тільки окремі одиниці. В ході дослідження як наповнювачі використовувалися глинисті мінерали палигорськіт, який відносять до проміжного типу між стрічковими та шаруватими силікатами та монтморилоніт з підкласу шаруватих силікатів, що мають природну високу дисперсність. Вибір саме палигорськіту та монтморилоніту пояснюється достатнім дослідженням їх поведінки в органічних середовищах рядом науковців, доступністю та економічними перевагами для впровадження у виробництво. Існуючі глинисті мінерали, що традиційно використовуються для вирішення проблеми підвищення фізико-механічних властивостей кремнійорганічних покриттів, є недостатньо активними, внаслідок гідрофільних властивостей поверхні частинок. Виходячи з цього, для дослідження було застосовано модифікатор, що гарно себе зарекомендував в цій сфері. Отримано ряд композицій термостійких кремнійорганічних лаків з модифікованими наповнювачами на основі вищевказаних глинистих мінералів. Встановлено, що введення модифікованих форм природних алюмосилікатів сприяє підвищенню температурного опору у наповнених покриттях, у порівнянні з покриттями з чистого полімеру. При цьому кращий ефект досягається при застосуванні монтморилоніту. Це пов'язано з тим, що запропоновані композиції поліметилфенілсилоксанового лаку та монтморилоніту мають ряд особливостей, зокрема найвищий комплексний результат одночасного покращення фізико-механічних та термічних властивостей означених покриттів. Завдяки введенню оптимальної кількості модифікованого монтморилоніту в кремнійорганічні лаки КО-08К і КО-921 забезпечується можливість отримання композицій з стабільними фізико-механічними властивостями, оскільки вони витримували без видимих змін цілісності термообробку при 400 °С протягом 100 годин. У порівнянні з аналогічними термостійкими поліметилфенілсилоксановими лаками це забезпечує більші терміни експлуатації при підвищених температурах.