The article is devoted to the criminal law provisions on circumstances excluding the criminality of an act in the German Ordinance Carolina of 1532. It analyzes the definition and conditions for the legitimacy of necessary defense as outlined in the Criminal Court Ordinance of Charles V Habsburg. Among the circumstances excluding the criminality of an act, the German codification of 1532 devoted the most attention to necessary defense, allocating as many as seven articles (139–145) to it. To provide a more precise characterization of the state of necessary defense, 16th-century German legislators included examples of both the state itself and the circumstances that excluded its legitimacy. According to the Carolina Ordinance of 1532 provisions, necessary defense was permissible only when it was impossible to flee from an attacker threatening a person’s life or health. Such an attack had to be direct, but the defending person was not required to wait for an actual physical blow if the circumstances indicated the attacker’s intent to cause harm to the mentioned legal interests. The Carolina Ordinance of 1532 provided detailed regulations regarding the grounds and features of proving the state of a necessary defense and its legitimacy. In particular, it placed the burden of proving the legitimacy of a necessary defense on the defending person. They were subject to criminal liability if they failed to prove their legitimacy. The German ordinance specifically regulated the state of a necessary defense committed by a man in response to an attack by a woman (Article 144). Additionally, it determined the legal consequences of a necessary defense committed under a bona fide mistake (essentially, a putative defense). In addition to necessary defense, the German ordinance of 1532 outlined several other circumstances that excluded the criminality of an act. Among them was «direct starving necessity,» which, under certain conditions, could exempt a person from criminal liability for theft due to extreme hunger. All circumstances, excluding the criminality of an act, had to be determined in each case by judges and assessors based on a prior conclusion from legal scholars. In this legal opinion, they could also recognize that any other circumstance not explicitly provided for in the legislation would also exclude the criminality of an act.

Стаття присвячена кримінально-правовим нормам про обставини, що виключали злочинність діяння, у німецькій ординації – Кароліні 1532 р. Проаналізовано визначення й умови правомірності необхідної оборони, що містилися в Кримінально-судовій ординації Карла V Габсбурга. Серед обставин, що виключали злочинність діяння, у німецькому збірнику 1532 р. було зосереджено найбільше уваги та відведено аж сім статей (139–145). Для більш точної характеристики стану необхідної оборони німецькі законодавці XVI ст. вдалися до прикладів як самого стану, так і обставин, які виключали його правомірність. Згідно з нормами Кароліни 1532 р. необхідна оборона повинна була відбуватися в разі неможливості втечі від нападника, який посягав на життя чи здоров’я особи. Такий напад мав відбуватися безпосередньо, але особа, що захищалася, не мусила чекати саме на фізичний удар, якщо обставини ситуації однозначно вказували на намір нападника завдати шкоду згаданим благам. Кароліна 1532 р. деталізовано регулювала підстави й особливості доведення стану необхідної оборони і його правомірності. Зокрема вона поклала тягар доведення правомірності необхідної оборони на особу, що оборонялася. Коли їй не вдавалося довести правомірності необхідної оборони, вона притягувалася до кримінальної відповідальності. Німецька ординація регулювала окремою статтею (144) стан необхідної оборони, вчиненої чоловіком при нападі жінки. Також визначалися правові наслідки необхідної оборони, вчиненої в умовах добросовісної помилки (фактично – уявна оборона). Крім необхідної оборони, німецька ординація 1532 р., окреслювала низку інших обставин, що виключали злочинність діяння. До них належала у тому числі «пряма голодна потреба», яка могла за певних умов звільняти особу від кримінальної відповідальності у разі вчинення нею крадіжки. Усі обставини, що виключали злочинність діяння, повинні були встановлюватися у кожній справі суддями та шефенами за попереднім висновком вчених-знавців у сфері права. Вони також могли своїм висновком визнати такою, що виключала злочинність діяння, обставину, яка не містилася в законодавстві.