The article examines the peculiarities of legal liability of individuals for illegal crossing of the state border of Ukraine. A comprehensive analysis of the current legislation is carried out, in particular the provisions of the Criminal Code of Ukraine (Articles 332, 332-2, 332-3) and the Code of Ukraine on Administrative Offenses (Article 204-1). Special attention is paid to problems of law enforcement practice, which manifest themselves in the inconsistency between the high latency of offenses and the limited capacity of law enforcement agencies to detect and document them. It is substantiated that the current conditions of martial law in Ukraine require strengthening the preventive component of legal policy and creating effective mechanisms of international cooperation in the field of combating illegal migration. The necessity of improving legislation through harmonization with European Union law and the introduction of effective mechanisms for preventing such offenses is emphasized. The research results are of practical importance for law-making activities, judicial practice, and the formation of a unified concept of legal liability in the field of protection of Ukraine’s state border. Statistical data of the State Border Guard Service of Ukraine, reflecting problematic issues of detaining persons attempting to illegally cross the state border during wartime, are analyzed. Particular attention is given to judicial practice regarding the imposition of administrative and criminal liability. Based on the analysis of recent scholarly publications, the main approaches to interpreting illegal border crossing are identified, in particular as a crime against state sovereignty and territorial integrity. It is concluded that the effective application of legal norms in the field of combating illegal border crossing requires a comprehensive approach that combines legal, organizational, and social measures. Such an approach should be based on improving the legislative framework, enhancing cooperation among law enforcement agencies, strengthening border control, and implementing preventive mechanisms. At the same time, it is important to ensure the protection of human rights, develop international cooperation, and foster citizens’ legal awareness, which together will contribute to strengthening national security and state stability.

У статті досліджуються особливості юридичної відповідальності фізичних осіб за незаконне перетинання державного кордону України. Здійснено комплексний аналіз чинного законодавства, зокрема положень Кримінального кодексу України (ст. 332, ст. 332-2, ст. 332-3), Кодексу України про адміністративні правопорушення (ст. 204-1). Окрему увагу приділено проблемам правозастосовної практики, що виявляються у невідповідності між високою латентністю правопорушень та обмеженими можливостями правоохоронних органів щодо їхнього виявлення та документування. Обґрунтовано, що сучасні умови воєнного стану в Україні вимагають посилення превентивного компоненту правової політики та створення ефективних механізмів міжнародної співпраці у сфері протидії незаконній міграції. Підкреслюється необхідність удосконалення законодавства шляхом гармонізації з правом Європейського Союзу та запровадження ефективних механізмів профілактики зазначених правопорушень. Результати дослідження мають практичне значення для правотворчої діяльності, судової практики та формування єдиної концепції юридичної відповідальності у сфері захисту державного кордону України. Проаналізовано статистичні дані Державної прикордонної служби України, що відображають проблемні питання затримання осіб за спробу незаконного перетину державного кордону у воєнний час. Особливу увагу приділено судовій практиці притягнення до адміністративної та кримінальної відповідальності. На основі аналізу останніх наукових публікацій визначено основні підходи до тлумачення незаконного перетину кордону, зокрема як злочину проти державного суверенітету та територіальної цілісності. Зроблено висновок, що ефективне застосування норм права у сфері протидії незаконному перетинанню державного кордону потребує комплексного підходу, який поєднує правові, організаційні та соціальні заходи. Такий підхід має ґрунтуватися на удосконаленні законодавчої бази, підвищенні рівня взаємодії правоохоронних органів, посиленні прикордонного контролю та впровадженні превентивних механізмів. Водночас важливим є забезпечення дотримання прав людини, розвиток міжнародного співробітництва та формування правосвідомості громадян, що у сукупності сприятиме зміцненню національної безпеки та стабільності держави.