The article examines the legal regulation of information exchange between state institutions under martial law conditions, its distinctive features and problematic aspects. The relevance of the topic stems from the critical importance of effective coordination among state authorities to ensure Ukraine’s national security during the period of Russian aggression. The authors analyse the theoretical and legal foundations of information exchange, revealing the essence of public information and its types according to current Ukrainian legislation. Particular attention is paid to the classification of public information into open and restricted access categories (confidential, secret, and official), which is of fundamental importance for organizing secure information exchange under martial law. The study explores horizontal and vertical forms of information interaction between state institutions, as well as the primary methods of information exchange: regulated, initiative-based, and request-based. The methodological foundation of the research comprises a comparative analysis of three regulatory acts adopted after the onset of the full-scale invasion: resolutions concerning information exchange between tax authorities, the Pension Fund, and the employment service; between the Ministry of Finance and the Ministry of Social Policy; and between border, tax, customs services and business entities. The analysis revealed common elements of legal regulation: definition of exchange subjects, electronic interaction systems (primarily «Trembita» and «Arkan»), lists of data for exchange, and requirements for their protection. The authors identify key threats to information security in the public sector under martial law cyberattacks and malicious software, data confidentiality issues, and critical dependence on digital infrastructures. Potential channels of information leakage are examined separately, including document theft, unauthorized copying, falsification, and erroneous actions by employees. The prospects for developing legal regulation of information exchange between state institutions must consider the need for a comprehensive approach that combines technical, organizational, and legal information protection measures. Priority areas for improvement include standardization of information exchange procedures for all levels of public administration, enhancement of communication channel security considering the growth of cyber threats, and development of special protocols for emergency situations that would ensure maximum efficiency while maintaining an appropriate level of security.

У статті досліджено правове регулювання інформаційного обміну між державними інституціями в умовах воєнного стану, його особливості та проблемні аспекти. Актуальність теми обумовлена критичною важливістю ефективної координації дій органів державної влади для забезпечення національної безпеки України в період російської агресії. Автори аналізують теоретико-правові засади інформаційного обміну, розкриваючи сутність публічної інформації та її види відповідно до чинного законодавства України. Особливу увагу приділено класифікації публічної інформації на відкриту та з обмеженим доступом (конфіденційну, таємну, службову), що має принципове значення для організації безпечного інформаційного обміну в умовах воєнного стану. Досліджено горизонтальну та вертикальну форми інформаційної взаємодії між державними інституціями, а також основні способи обміну інформацією: регламентований, у порядку ініціативи та на запит. Методологічною основою дослідження став порівняльний аналіз трьох нормативно-правових актів, прийнятих після початку повномасштабного вторгнення: постанов щодо обміну інформацією між податковими органами, Пенсійним фондом та службою зайнятості; між Мінфіном та Мінсоцполітики; між прикордонною, податковою, митною службами та суб’єктами господарювання. Аналіз виявив спільні елементи правового регулювання: визначення суб’єктів обміну, систем електронної взаємодії (переважно «Трембіта», «Аркан»), переліку даних для обміну та вимог щодо їх захисту. Автори ідентифікують ключові загрози інформаційній безпеці державного сектору в умовах воєнного стану: кібератаки та зловмисне програмне забезпечення, проблеми з конфіденційністю даних, критичну залежність від цифрових інфраструктур. Окремо розглядаються потенційні канали витоку інформації, включаючи викрадення документів, несанкціоноване копіювання, фальсифікацію, помилкові дії працівників. Перспективи розвитку правового регулювання інформаційного обміну між державними інституціями мають враховувати необхідність комплексного підходу, що поєднує технічні, організаційні та правові заходи захисту інформації. Пріоритетними напрямами вдосконалення є: стандартизація процедур обміну інформацією для всіх рівнів державного управління, посилення захищеності каналів зв’язку з урахуванням зростання кіберзагроз, розробка спеціальних протоколів для надзвичайних ситуацій, які б забезпечували максимальну оперативність при збереженні належного рівня безпеки.