У статті здійснено всебічне дослідження впливу глобальних торговельних війн на рівень корупції в соціальній сфері України. Наголошено, що зростання економічної напруги у світі, викликане торговельними протистояннями між провідними державами, зокрема США, Китаєм, ЄС, веде до дестабілізації міжнародної торгівлі, зміни умов доступу до ринків, цінових коливань і порушення глобальних виробничо-логістичних ланцюгів. Для таких країн, як Україна, що є вразливою до зовнішніх шоків і водночас інтегрована у світову економіку, ці процеси стають тригером внутрішніх економічних та соціальних змін. У центрі дослідження – аналіз того, як зовнішньоекономічні потрясіння змінюють пріоритети бюджетної політики держави, особливо в частині фінансування соціальної сфери. За умов зменшення доходів бюджету, зміни валютних курсів і підвищеного боргового навантаження уряд змушений урізати видатки на охорону здоров’я, освіту, соціальне забезпечення. У результаті виникають передумови для тіньових практик: закупівель за завищеними цінами, розподілу соціальних пільг «за домовленістю», хабарництва у системах надання послуг. Усе це ускладнюється обмеженими кадровими та ресурсними можливостями органів контролю, які самі часто зазнають скорочень або втрати ефективності. Соціальна сфера виявляється особливо вразливою у кризові періоди, адже саме вона є лакмусовим папірцем довіри до держави та її здатності гарантувати базові права громадян. Залучення міжнародних донорів, гуманітарна допомога, закупівлі медикаментів і обладнання в умовах надзвичайних ситуацій часто відбуваються поспіхом і без належного контролю, що лише посилює ризики корупції. У статті підкреслено, що корупційні практики у соціальній сфері мають не лише фінансові, а й глибокі соціальні наслідки – втрата доступу до якісних послуг, зниження рівня життя, посилення соціальної нерівності, маргіналізація вразливих верств населення. На основі аналізу статистичних даних, матеріалів Рахункової палати, Національного агентства з питань запобігання корупції, а також прикладів міжнародного досвіду з країн ЄС, Латинської Америки та Азії, зроблено висновок про нагальну потребу адаптації антикорупційної стратегії України до умов глобальних викликів. Автор доводить, що ефективне протистояння корупції в соціальній сфері можливе лише за умови поєднання прозорої бюджетної політики, цифровізації соціальних послуг, підвищення відповідальності посадовців та активізації громадського контролю. Запропоновано конкретні напрями вдосконалення антикорупційної політики: запровадження відкритих даних щодо розподілу соціальних ресурсів, електронного моніторингу пільг, автоматизація процедур призначення допомоги, а також посилення взаємодії з міжнародними аудиторами та інституціями. Таким чином, у статті зроблено висновок, що глобальні торговельні війни мають опосередкований, але суттєвий вплив на внутрішню антикорупційну ситуацію в Україні, і зокрема — на соціальну сферу як одну з найчутливіших галузей. Актуальність дослідження зумовлена необхідністю вироблення нових підходів до антикорупційної політики у світлі нестабільної геоекономічної ситуації та постійно зростаючих очікувань суспільства щодо справедливості та прозорості державного управління.

The article presents a comprehensive study of the impact of global trade wars on the level of corruption in Ukraine’s social sector. It emphasises that the rising global economic tensions, triggered by trade confrontations between leading powers – particularly the United States, China, and the EU – lead to the destabilisation of international trade, changes in market access conditions, price fluctuations, and disruptions in global production and logistics chains. For countries like Ukraine, which are vulnerable to external shocks while being integrated into the global economy, these processes act as catalysts for internal economic and social changes. At the core of the study lies an analysis of how external economic shocks reshape the state’s budgetary policy priorities, especially regarding the financing of the social sector. Amid decreasing budget revenues, currency fluctuations, and rising debt burdens, the government is forced to cut expenditures on healthcare, education, and social welfare. This creates favourable conditions for shadow practices: procurement at inflated prices, distribution of social benefits “by arrangement,” and bribery in service provision systems. The situation is further complicated by the limited personnel and resource capacity of oversight bodies, which themselves often experience cuts or a decline in effectiveness. The social sector proves to be especially vulnerable during crises, as it serves as a litmus test for public trust in the state and its ability to guarantee citizens’ fundamental rights. The involvement of international donors, humanitarian aid, and procurement of medicines and equipment during emergencies is often carried out hastily and without proper oversight, which only increases the risks of corruption. The article underlines that corrupt practices in the social sphere have not only financial but also profound social consequences – loss of access to quality services, declining living standards, increased social inequality, and marginalisation of vulnerable population groups.