Higher education in Germany is characterized by a tendency to form an educational space of an organic combination of student learning and scientific research activities. Involvement of applicants into scientific researches contributes to the formation in them of a stable interest in the future profession, an active position in life, motives for realizing one's potential, self-development and self-improvement throughout life. The experience of Germany is of particular interest for domestic research, since this country has developed methodological and technological potential, as well as effective forms and methods for organizing student research activities, including during practice. The purpose of the article is to analyze the peculiarities of practical training of students in higher education in Germany as a means of forming their research competence. Research methods – analysis of scientific literature, systematization (to clarify the key concepts of the study), comparative analysis (to clarify the peculiarities of practical education in higher education in Germany and its research component), generalization (to form the author's conclusions). It has been established that research training of future teachers during practice is carried out by ensuring its consistency and modularity - orientation practice takes place on the basis of the university, professional field practice (referendariat) takes place at the Center for Practical Training of Future Teachers. Interaction between the university and the Center occurs in the following areas: agreement on the basic principles of student learning in practice; defining a practical training strategy; exchange of experience in practical training of future teachers. It has been determined that the German model of practical training of students includes five components (blocks): 1) subject-institutional (cooperation council, Centre for Practical Training of Future Teachers, Centre for Pedagogical Research, practical semester working group, coordinators, university teachers, school teachers, students); 2) functional-practical (determines the functional responsibilities of subjects of practical training); 3) content-targeted (represented by the stages and goals of practical training, defined by the humanistic-constructivist concept); 4) procedural-technological (involves the formation of research skills through the use of such forms and methods as: seminar, consultation, discussion, case analysis, individual task, reflection of performance results, portfolio); 5) control and evaluation (involves comparing the learning outcomes obtained by students in practice with the regulatory requirements for the professional activities of teachers).

Вища школа Німеччини характеризується тенденцією до формування освітнього простору, якому притаманне органічне поєднання навчання студентів і науково-дослідницька діяльність. Залучення здобувачів до наукових досліджень сприяє формуванню в них стійкого інтересу до майбутньої професії, активної життєвої позиції, мотивів реалізації власного потенціалу, саморозвитку та самовдосконалення протягом життя. В Німеччині сформовано методологічний та технологічний потенціал, розроблено ефективні форми і методи організації науково-дослідної діяльності студентів, в тому числі в процесі практики, що становить певний інтерес для вітчизняних досліджень. Мета статті – проаналізувати особливості практичного навчання студентів у вищій школі Німеччини як засобу формування їх дослідницької компетентності. Методи дослідження – аналіз наукової літератури, систематизація (для з’ясування ключових понять дослідження), компаративний аналіз (з метою виявлення особливостей практичного навчання у вищій школі Німеччини і його дослідницької складової), узагальнення (для формування авторських висновків). Встановлено, що дослідницьке навчання студентів-педагогів під час практики уможливлюється через забезпечення її послідовності і модульності. Орієнтаційна практика проходить на базі університету, професійна польова (референдаріат) – відбувається в Центрі практичної підготовки майбутніх учителів. Німецька модель практичного навчання студентів передбачає п’ять складових (блоків): 1) суб’єктно-інституційний; 2) функціонально-практичний; 3) змістово-цільовий; 4) процесуально-технологічний; 5) контрольно-оцінний. Визначено, що формування дослідницьких навичок відбувається через застосування таких форм і методів: семінар, консультація, дискусія, аналіз випадку, індивідуальне завдання, рефлексія результатів діяльності, портфоліо.