This article explores the transformation of Ukraine’s legal policy in the field of housing rights under the conditions of the armed aggression of the Russian Federation, with a particular emphasis on the protection of the housing rights of internally displaced persons (IDPs) and other property owners affected by the war. The study outlines how the full-scale invasion by the Russian Federation in 2022 became a factor that significantly altered the regulatory framework for guaranteeing the constitutional right to housing. It analyzes the process and consequences of the development and implementation of new institutional mechanisms that the state, having lost the ability to guarantee the inviolability of housing in regions affected by hostilities or temporary occupation, introduced since 2022. Additionally, the article assesses the extent to which the implemented legal instruments are capable of compensating material losses and ensuring the protection of the rights of vulnerable population groups. The object of the study is the regulatory framework and law enforcement mechanisms for ensuring housing rights under martial law. The article argues that under conditions of armed aggression, the state’s ability to realize the right to housing for vulnerable categories of persons who have lost access to or ownership of their property is both a core objective of state housing policy and a key indicator of the public authorities’ institutional effectiveness during wartime. The study focuses on the examination and analysis of mechanisms such as the creation of the Information and Analytical System of Real Estate Objects for Providing Housing to IDPs, the launch of a digital platform for reporting damaged and destroyed real estate via the “Diia” application, legal innovations in compensation procedures, and the introduction of the housing certificate model. Furthermore, the article highlights the specificities of Ukraine’s cooperation with international partners aimed at mobilizing funding for housing provision. For the first time, drawing on a comprehensive analysis of domestic and foreign academic research as well as legislative initiatives undertaken by Ukraine’s public authorities, the article examines the progress, practical outcomes, and existing gaps in the mechanisms for developing and implementing state housing policy after 2022. The article contends that despite tangible achievements in building the regulatory framework and adapting key digital services, the protection of housing rights in areas affected by hostilities remains fragmented. In particular, compensation procedures for damaged and destroyed real estate, mechanisms for remote verification of destruction, and — until the end of 2024 – a unified system for reconciling IDP registration data with the housing stock available for IDP use, remain inconsistent or underdeveloped. The novelty of this study lies in the systemic evaluation of legislative initiatives, the challenges related to the functioning of state electronic registries and official digital services, as well as the institutional aspects of the allocation of responsibilities among public authorities in the field of housing rights provision. The study provides an assessment of the implementation of housing certificates and other compensation mechanisms for damaged and destroyed real estate, the digitalization of procedures for submitting and reviewing compensation claims, the synchronization between the system for registering internally displaced persons and the system for recording real estate assets used to provide housing for this category of citizens. The conclusions reached through this assessment represent a novel addition to academic research. It is emphasized that effective and coherent development of the legal framework and enforcement mechanisms serves as evidence of the state’s readiness to restore sovereignty over occupied territories – in practice, this is reflected in ensuring access to compensation mechanisms for affected individuals, regardless of which party to the conflict currently controls the relevant territory. The findings of this study allow for an assessment of the current effectiveness of legal protection of the right to housing under the conditions of the Russian-Ukrainian war, while also offering directions for improving Ukraine’s legal policy in this field. In particular, the article outlines the need for further legislative elaboration of remote damage verification procedures, diversification of funding sources for compensation mechanisms, and the continued digitalization of housing rights protection processes for IDPs. The arguments and evaluations presented in the article have practical relevance in shaping post-war recovery strategies, especially for institutions responsible for compensation mechanisms and future policy development in the examined area.

У статті досліджено трансформацію правової політики України у сфері забезпечення житлових прав її мешканців в умовах збройної агресії Російської Федерації, зокрема зроблено особливий акцент на аналізі захисту житлових прав внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та інших постраждалих від війни власників нерухомого майна. У дослідженні викладено, яким чином повномасштабне вторгнення РФ у 2022 році стало фактором, що істотно змінив особливості правового регулювання у сфері гарантування конституційного права на житло. Було проаналізовано процес і наслідки розробки та реалізації нових інституційних механізмів, які держава, втративши можливість фактично гарантувати недоторканість житла на частині своєї території, запровадила з 2022 року. До того ж, у статті оцінено, наскільки ефективно реалізовані юридичні інструменти, здатні компенсувати матеріальні втрати та забезпечити захист прав вразливих категорій населення. Об’єктом дослідження стало нормативне регулювання та правозастосовні механізми забезпечення житлових прав в умовах воєнного стану. У статті обґрунтовано, що в обставинах збройної агресії здатність держави забезпечувати реалізацію права на житло для вразливих категорій осіб, які втратили власне нерухоме майно або не мають до нього доступу, є одночасно ключовою метою державної політики у сфері житлових прав та критерієм спроможності публічної влади діяти результативно в умовах війни. Робота фокусує увагу на дослідженні та аналізі таких механізмів, як створення Інформаційно-аналітичної системи об’єктів нерухомого майна для забезпечення ВПО житлом, запровадження цифрової системи збору інформації про пошкоджене та знищене нерухоме майно через застосунок «Дія», юридичні новели у процедурах компенсації та впровадження моделі житлових сертифікатів. До того ж, у статті приділено увагу особливостям співпраці України з її міжнародними партнерами, що спрямована на залучення фінансування на цілі житлового забезпечення. Уперше на основі комплексного аналізу вітчизняного та зарубіжного наукового доробку, а також зразків нормотворчості органів публічної влади України досліджено прогрес, практичну результативність та прогалини у механізмах формування та реалізації державою її житлової політики після 2022 року. У статті аргументовано, що попри конкретні досягнення у формуванні нормативної бази та адаптації ключових цифрових сервісів, захист житлових прав на територіях, де велися або ведуться бойові дії, впроваджується фрагментарно. Зокрема, досі непослідовною лишається реалізація процедур компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна, механізмів дистанційної фіксації руйнувань, а до кінця 2024 року була відсутня єдина система узгодження між обліком внутрішньо переміщених осіб і даними про об’єкти житлового фонду, що доступні для використання ВПО. Новизна дослідження полягає у системній оцінці нормотворчих ініціатив, проблематики функціонування державних електронних реєстрів і офіційних цифрових сервісів, а також інституційних аспектів розподілу відповідальності між органами публічної влади у сфері забезпечення житлових прав. Проведена в роботі оцінка впровадження житлових сертифікатів та інших механізмів компенсації за пошкоджені та знищені об’єкти нерухомого майна, цифровізації процедур подання та розгляду заяв на компенсацію, синхронізації системи обліку ВПО та системи об’єктів нерухомого майна для забезпечення житлом цієї категорії осіб, а також висновки, досягнуті внаслідок такої оцінки, стали новими для наукової спільноти. Наголошено, що ефективна та послідовна розробка нормативної бази та впровадження правозастосовних механізмів є свідченням готовності держави відновити свій суверенітет над окупованими регіонами, прикладом якої на практиці є забезпечення доступу постраждалих осіб до механізмів компенсації безвідносно до того, під контролем якої зі сторін конфлікту наразі перебуває відповідна територія. Результати цього дослідження дозволяють оцінити поточну ефективність юридичного захисту права на житло в умовах російсько-української війни, водночас пропонуючи напрямки вдосконалення правової політики нашої держави у цій сфері. Зокрема, окреслено потребу в законодавчій деталізації процедур дистанційної фіксації руйнувань, розширенні джерел фінансування компенсаційних механізмів, а також у подальшій цифровізації процесів захисту житлових прав ВПО. Аргументи статті та наведені в ній оцінки мають прикладне значення у контексті формування підходів до післявоєнного відновлення, зокрема для структур, що відповідають за компенсаційні механізми та подальшу розробку правової політики у досліджуваній сфері.