This paper examines one of the key problems of corporate governance – conflict of interest, which is not only widespread but also a complex phenomenon in the activities of modern companies today. Considerable attention is paid to understanding its nature, causes of occurrence and consequences for the functioning of enterprises. Conflicts of interest usually arise in situations when the personal or group interests of individual participants in the management process conflict with the goals of the company, which in turn negatively affects the quality of decision-making, the internal atmosphere and the overall image of the organization. An attempt is made to analyze how the lack of proper control mechanisms and the imperfection of internal policies of companies contribute to the exacerbation of this problem. It is emphasized that timely detection and adequate response to conflicts of interest are an important condition for ensuring transparency, accountability and trust in management structures. This is especially relevant in the context of modern challenges facing business in the context of global competition and growing social responsibility. The paper also compares different approaches to interpreting the concept of conflict of interest in the scientific literature, in particular, it studies the regulatory and legal aspects of regulating this problem both at the national level and within international practices. The role of corporate ethics, internal integrity policies and supervisory bodies in forming an effective system for preventing conflict situations is considered. A special place is given to the issues of transparency of decision-making procedures, participation of independent members of the board of directors and creation of internal audit mechanisms. In addition, the possibilities of implementing corporate agreements as one of the tools for reducing the risks of conflicts between owners and managers are analyzed. It is noted that the formation of a mature corporate culture, based on the principles of openness, accountability and equality of the parties, can be an important factor in increasing the resilience of companies to internal challenges. In conclusion, the author emphasizes the need for a systemic and multi-vector approach to managing conflicts of interest, which includes both legal regulation and practical ethical tools.

У цій роботі досліджено одну з ключових проблем корпоративного управління – конфлікт інтересів, що на сьогодні є не лише поширеним, але й складним явищем у діяльності сучасних компаній. Значна увага приділена розумінню його природи, причин виникнення та наслідків для функціонування підприємств. Конфлікти інтересів, зазвичай, виникають у ситуаціях, коли особисті або групові інтереси окремих учасників управлінського процесу вступають у суперечність із цілями компанії, що своєю чергою негативно впливає на якість ухвалення рішень, внутрішню атмосферу й загальний імідж організації. Зроблено спробу проаналізувати, яким чином відсутність належних механізмів контролю та недосконалість внутрішньої політики компаній сприяють загостренню цієї проблеми. Підкреслюється, що вчасне виявлення та адекватне реагування на конфлікти інтересів є важливою умовою забезпечення прозорості, підзвітності та довіри до управлінських структур. Це особливо актуально у контексті сучасних викликів, які постають перед бізнесом в умовах глобальної конкуренції та зростання соціальної відповідальності. У роботі також наведено порівняння різних підходів до трактування поняття конфлікту інтересів у науковій літературі, зокрема вивчено нормативно-правові аспекти регулювання цієї проблеми як на національному рівні, так і в межах міжнародних практик. Розглянуто роль корпоративної етики, внутрішніх політик доброчесності та наглядових органів у формуванні ефективної системи запобігання конфліктним ситуаціям. Особливе місце відведено питанням прозорості процедур прийняття рішень, участі незалежних членів ради директорів та створенню механізмів внутрішнього аудиту. Крім того, проаналізовано можливості впровадження корпоративних договорів, як одного з інструментів зниження ризиків конфліктів між власниками та управлінцями. Зазначається, що формування зрілої корпоративної культури, яка базується на принципах відкритості, підзвітності та рівності сторін, може стати важливим чинником підвищення стійкості компаній до внутрішніх викликів. Підсумовуючи, автор наголошує на потребі системного та багатовекторного підходу до управління конфліктами інтересів, що включає як правове регулювання, так і практичні етичні інструменти.