Endometrial hyperplasia (EH) accounts for 10–18% of gynecological pathology and is associated with a risk of malignancy, particularly in patients with metabolic syndrome and impaired liver function. Nonalcoholic fatty liver disease, with a prevalence of 25–30% among the adult population, promotes proliferative processes in the endometrium.The objective: to evaluate the effectiveness of comprehensive treatment of EH in patients with concomitant hepatic steatosis by individualizing therapy based on metabolic status.Materials and methods. A total of 114 women with histologically confirmed non-atypical EH and hepatic steatosis were exa-mined and divided into two groups. The patients in the I group received monotherapy with dydrogesterone 20 mg/day from the 16th to 25th days of the menstrual cycle. The II group received dydrogesterone in combination with the phytotherapeutic agent Artigel, which contains artichoke and dandelion extracts, choline and inositol. The treatment duration was 6 months. Effectiveness was evaluated based on transvaginal ultrasound of the endometrium, biochemical liver function parameters, lipid metabolism indicators, HOMA (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance) index, estradiol and sex hormone-binding globulin (SHBG) levels.Results. After the 6-month treatment course, the combined therapy group showed a significant reduction in transaminase levels, in particular, the level of aspartate aminotransferase decreased by 1.5 times (from 42.7 ± 3.1 to 28.4 ± 2.6 U/L), alanine aminotransferase – by 1.4 times (from 46.2 ± 3.5 to 32.8 ± 2.9 U/L); a 1.5-fold reduction in HOMA index (from 4.8 ± 0.6 to 3.1 ± 0.4); improvement in lipid profile, in particular, level of triglycerides decreased from 2.4 ± 0.3 to 1.6 ± 0.2 mmol/L, low-density lipoproteins – from 3.9 ± 0.4 to 2.6 ± 0.3 mmol/L, while the level of high-density lipoproteins increased in 1.4 times (from 1.0 ± 0.1 to 1.4 ± 0.2 mmol/L). These changes were not observed in the monotherapy group. Unlike the dydrogesterone monotherapy group, in the II group of patients an increased level of SHBG (from 95.1 ± 2.1 to 128.5 ± 11.6 nmol/L) was recorded, which was accompanied by a decrease in bioavailable estradiol by 35% (from 118.9 ± 12.5 to 88.4 ± 8.9 pmol/L). The recurrence rate of EH was lower in the combined therapy group – 17.2% versus 37.5% (p < 0.05).Conclusions. Combined therapy with dydrogesterone and the phytotherapeutic agent Artigel demonstrated higher effectiveness in the treatment of EH compared with dydrogesterone monotherapy, as it not only reduced the recurrence rate of EH but also corrected key pathogenetic mechanisms such as insulin resistance, dyslipidemia and hormonal imbalance. These findings confirm the rationale for a comprehensive treatment approach to EH in patients with metabolic disorders.

Гіперплазія ендометрія (ГЕ) становить 10–18% у структурі гінекологічної патології та асоціюється з ризиком малігнізації, особливо в пацієнток із метаболічним синдромом і порушеннями функції печінки. Неалкогольна жирова хвороба печінки, поширеність якої сягає 25–30% серед дорослого населення, сприяє посиленню проліферативних процесів в ендометрії.Мета дослідження: визначити ефективність комплексного лікування ГЕ у пацієнток із супутнім стеатогепатозом печінки шляхом індивідуалізації терапії з урахуванням метаболічного стану.Матеріали та методи. Обстежено 114 жінок із гістологічно підтвердженою ГЕ без атипії та стеатогепатозом печінки, яких розподілено на дві групи. Жінки І групи отримували монотерапію дидрогестероном 20 мг/добу з 16-го по 25-й день менструального циклу. У ІІ групі – дидрогестерон у поєднанні з фітотерапевтичним засобом Артижель, до складу якого входять екстракти артишоку, кульбаби, холін та інозитол. Тривалість лікування становила 6 міс. Ефективність оцінювали за даними трансвагінального ультразвукового дослідження ендометрія, біохімічних показників функції печінки, показників ліпідного обміну, індексу HOMA (Homeostasis Model Assessment of Insulin Resistance – оцінювання інсулінорезистентності), рівня естрадіолу та глобуліну, що зв’язує статеві гормони (ГЗСГ).Результати. Після завершення 6-місячного курсу лікування в групі комбінованої терапії відзначено достовірне зниження рівня трансаміназ, зокрема рівень аспартатамінотрансферази знизився в 1,5 раза (з 42,7 ± 3,1 до 28,4 ± 2,6 ОД/л), аланінамінотрансферази – в 1,4 раза (з 46,2 ± 3,5 до 32,8 ± 2,9 ОД/л); зменшення індексу HOMA у 1,5 раза (з 4,8 ± 0,6 до 3,1 ± 0,4); покращення ліпідного профілю, зокрема рівень тригліцеридів знизився з 2,4 ± 0,3 до 1,6 ± 0,2 ммоль/л, ліпопротеїнів низької щільності – з 3,9 ± 0,4 до 2,6 ± 0,3 ммоль/л, рівень ліпопротеїнів високої щільності зріс в 1,4 раза (з 1,0 ± 0,1 до 1,4 ± 0,2 ммоль/л). У групі монотерапії таких змін не спостерігалося. На відміну від групи монотерапії дидрогестероном, у ІІ групі пацієнток зафіксовано підвищення рівня ГЗСГ (з 95,1 ± 13,9 до 128,5 ± 11,6 нмоль/л), що супроводжувалося зниженням біодоступного естрадіолу на 35% (з 118,9 ± 12,5 до 88,4 ± 8,9 пмоль/л). Частота рецидивів ГЕ була нижчою в групі комбінованої терапії – 17,2% проти 37,5% (р < 0,05).Висновки. Комбінована терапія дидрогестероном у поєднанні з фітотерапевтичним засобом Артижель продемонструвала вищу ефективність лікування ГЕ порівняно з монотерапією дидрогестероном, оскільки не лише знижувала частоту рецидивів ГЕ, а й коригувала ключові патогенетичні механізми – інсулінорезистентність, дисліпідемію та гормональний дисбаланс. Це підтверджує доцільність комплексного підходу до лікування ГЕ у пацієнток із метаболічними порушеннями.