Вступ: частота проведення загальної анестезії при кесаревому розтині становить до 15 %. Основні недоліки загальної анестезії: високий відсоток випадкового збереження свідомості під час операції та виражена гемодинамічна реакція на операційну травму. Найнебезпечнішим відрізком даного оперативного втручання щодо розвитку ускладнень є період до народження дитини. Мета дослідження: порівняти «рутинну» методику тотальної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легень при плановому кесаревому розтині та мультимодальну малоопіоїдну загальну анестезію. Матеріали та методи: було проведено оцінку 60 кейсів пацієнтів. Усі пацієнти були розділені на 2 групи. Перша група – «рутинна» методика загальної анестезії, друга група – мультимодальна загальна анестезія. В якості ад’ювантів було застосовано внутрішньовенні форми медичних препаратів: парацетамол (1000 мг) і клонідин (100 мкг) за 30 хвилин до планового оперативного втручання та внутрішньовенна інфузія лідокаїну (після народження дитини). Періопераційне ведення пацієнтів і моніторинг відповідали рекомендаціям Американської Асоціації Анестезіологів та раннього відновлення після кесарського розтину, було додано біспектральний індекс та визначення рівнів стрес-індукованих субстанцій (глюкоза, кортизол). Здійснювалась оцінка новонароджених за шкалою Апгар і аналіз газів пуповинної крові (венозний зразок) та підрахунок введених опіоїдних анальгетиків. В післяопераційному періоді проводилась оцінка інтенсивності больових відчуттів, час активізації пацієнта та переводу з відділення інтенсивної терапії. Для статистичної обробки даних використовувався двосторонній t-критерій Стьюдента (p value = 0,001; > ± 3,466). Результати: Отримані результати продемонстрували наявність статистично значимих відмінностей між двома групами: середній артеріальний тиск (t = 18,25); частота серцевих скорочень (t = 9,2); біспектральний індекс (t = 5,9); оцінка новонароджених за шкалою Апгар на 1 хвилині (t = - 4,2); показники газового аналізу пуповинної крові (t = - 6,5); глюкоза крові (t = 14,5); кортизол крові (t = 26,2); час активізації пацієнта (t = 8,12); час перевода пацієнта з відділення інтенсивної терапії (t = 8,67); оцінка болю по нумеричній рейтинговій шкалі (t = 13,4); використання опіоїдів інтраопераційно (t = 9,9); використання внутрішньовенних анестетиків інтраопераційно (t = 5,25); використання опіоїдів після операції (t = 8,78). Кращі показники було зафіксовано в групі мультимодальної малоопіоїдної загальної анестезії. Висновки: Базуючись на отриманих результатах, мультимодальна малоопіоїдна загальна анестезія має обґрунтовані (статистично значимі) переваги над «рутинною» методикою тотальної внутрішньовенної анестезії зі штучною вентиляцією легень при плановому кесаревому розтині.

Introduction: The frequency of general anaesthesia during caesarean section is up to 15 %. The main disadvantages of general anaesthesia during caesarean section are: a high percentage of consciousness during surgery and a pronounced hemodynamic reaction to surgical trauma. The most dangerous part of this surgical intervention is the period before the birth of a child. Purpose: To compare the "routine" technique of total intravenous anaesthesia with artificial lung ventilation for elective caesarean section and multimodal low-opioid general anaesthesia. Materials and methods: Our study is based on an examination of 60 patients. All patients were divided into 2 groups. The first group is a "routine" method of general anaesthesia, the second group is multimodal low-opioid general anaesthesia. Intravenous forms of medical drugs were used as adjuvants: paracetamol (1000 mg), clonidine (100 μg), 30 minutes before surgery and intravenous infusion of lidocaine (after the childbirth). Perioperative monitoring and treatment were based on the recommendations of the Enhanced Recovery After Caesarean Section and the American Association of Anaesthesiologists, the bispectral index and determination of the stress-induced substances (glucose, cortisol) blood levels were added. The newborns were evaluated with the Apgar scale and umbilical venous blood gas analysis was carried out. In the postoperative period, the intensity of pain, the time of patient activation and transfer from the intensive care unit were evaluated. The two-sided Student's t-test was used for statistical data processing (p value = 0.001; t > ± 3,466). Results: The obtained data showed the presence of statistically significant differences between the two groups: mean blood pressure (t = 18.25); heart rate (t = 9.2); bispectral index (t = 5.9); assessment of newborns with the Apgar scale at 1 minute (t = - 4.2); parameters of umbilical venous blood gas analysis (t = - 6,5); glucose (t = 14.5); cortisol (t = 26,2); patient activation time (t = 8.12); the time of transferring from the intensive care unit (t = 8.67); pain assessment on a numerical rating scale (t = 13.4); using of opioids intraoperatively (t = 9.9); using of intravenous anaesthetics (t = 5.25); using of opioids after surgery (t = 8.78). Better indicators were determined in the multimodal low-opioid general anaesthesia group. Conclusions: Based on the obtained results, the multimodal low-opioid general anaesthesia has reasonable (statistically significant) advantages over the "routine" technique of total intravenous anaesthesia with artificial lung ventilation for elective caesarean section.