The article is devoted to determining the features of punishment for intentional destruction or damage to property belonging to a defense attorney or representative of a person or their close relatives in connection with activities related to the provision of legal assistance. The dependence of the effectiveness of combating crime and the possibilities of the impact of criminal sanctions is indicated. The inadmissibility of referring only to the exhaustive list of types of criminal offenses and punishments imposed for their commission, established in the norms of the Criminal Code of Ukraine, is stated. The need for the application of scientifically substantiated, mutually conditioned, criminal-legal sanctions that correspond to the severity of the criminal offense and the identity of the perpetrator is proven. A comparison of the sanctions of Article 399 of the Criminal Code of Ukraine and the sanctions of related norms, the provisions of which contain specific features that increase the degree of public danger of the criminal offenses they provide, indicates that the sanctions are not unified among themselves, which is a violation of the developed requirements for their construction. Attention is focused on the lack of justification for the principles of defining sanctions and the choice of punishments that fill them. In order to maintain the unity of legislative techniques when designing criminal sanctions and their unification, a number of changes are proposed to improve the analyzed sanctions by changing such types of punishments as fines, probation supervision, restriction and imprisonment. Taking into account the necessity and expediency of observing the principle of justice when imposing punishment for committing an act stipulated in Article 399 of the Criminal Code of Ukraine, an urgent need to make changes and additions to the sanctions for the specified criminal offense has been proven.

Стаття присвячена визначенню особливостей покарання за умисне знищення або пошкодження майна, що належить захиснику чи представнику особи або їх близьким родичам, у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової допомоги. Вказано на залежність ефективності протидії злочинності та можливостей впливу кримінально-правових санкцій. Констатовано недопустимість посилання лише на встановлений в нормах Кримінального кодексу України вичерпний перелік видів кримінальних правопорушень та покарань, що призначаються за їх вчинення. Доводиться необхідність застосування науково обґрунтованих, взаємозумовлених, таких, що відповідають тяжкості кримінального правопорушення й особі винного, кримінально-правових санкцій. Порівняння санкцій ст. 399 Кримінального кодексу України та санкцій суміжних норм, диспозиції яких містять конкретизуючі ознаки, що підвищують ступінь суспільної небезпеки передбачених ними кримінальних правопорушень, свідчить про те, що санкції між собою не уніфіковані, що є порушенням розроблених вимог щодо їх побудови. Акцентовано увагу на відсутності обґрунтування принципів окреслення санкцій і вибору покарань, які їх наповнюють. З метою дотримання єдності законодавчої техніки під час конструювання кримінально-правових санкцій та їх уніфікації, запропоновано ряд змін щодо удосконалення аналізованих санкцій шляхом зміни таких видів покарань, як штрафу, пробаційного нагляду, обмеження та позбавлення волі. Враховуючи необхідність і доцільність дотримання принципу справедливості під час призначення покарання за вчинення діяння, передбаченого ст. 399 Кримінального кодексу України, доведена нагальна потреба внесення змін і доповнень до санкцій зазначеного кримінального правопорушення.