This article is dedicated to unveiling the mechanisms of reception and transformation of Roman– Byzantine legal norms into the system of Old Rus law, which became the foundation for the further development of the region’s legal culture. The results obtained hold significant scientific and practical importance for a deeper understanding of the evolution of state–church relations. The aim of the study is to conduct a comprehensive analysis of the mechanisms of reception of Roman–Byzantine law in the Statute of Prince Volodymyr and to determine the specifics of adapting the borrowed norms to the socio-legal conditions of Old Rus society. The objectives of the research include identifying the main elements of Roman–Byzantine law incorporated into the text of the Statute, analyzing the transformation of these norms in light of local traditions, assessing their impact on the division of jurisdiction between ecclesiastical and secular authorities, and determining the practical significance of integrating Byzantine legal models into the Old Rus legal system. The findings indicate that the reception of Roman–Byzantine law was carried out on the principle of selective borrowing followed by adaptation to the specific conditions of Old Rus society. It has been established that the Statute contains both direct elements from the Nomocanon and other Byzantine compilations as well as significantly reworked norms of Roman–Byzantine origin. Through the analysis of the articles regarding the delineation of secular and church jurisdictions, the regulation of family and inheritance relations, and the control over commercial measures, the author was able to identify the patterns in which elements of the Byzantine legal tradition were integrated into the Old Rus legal framework. The study concludes that the reception of Roman–Byzantine law in the Statute of Prince Volodymyr played a crucial role in the formation of the legal culture of Rus. The adaptation of the borrowed norms contributed to establishing clear boundaries between governing institutions, ensuring the effective functioning of both church and secular jurisdictions, and opens up prospects for further analysis of the impact of Roman–Byzantine law on the state–legal development of Rus.

Стаття присвячена аналізу механізмів рецепції та трансформації римо-візантійських правових норм у систему давньоруського права, що стали фундаментом для подальшого розвитку правової культури регіону. Отримані результати мають вагоме наукове та практичне значення для глибшого розуміння процесів еволюції державно-церковних відносин. Метою дослідження є всебічний аналіз механізмів рецепції римо-візантійського права в Уставі князя Володимира, а також визначення специфіки процесу адаптації запозичених норм до соціально-правових умов давньоруського суспільства. Завдання дослідження полягають у виявленні основних елементів римо-візантійського права, запозичених до тексту Уставу, аналізі трансформації цих норм з урахуванням місцевих традицій, оцінці їх впливу на розмежування юрисдикції між церковною та світською владою, а також у визначенні практичного значення інтеграції візантійських зразків у систему давньоруського законодавства. Отримані результати свідчать про те, що рецепція римо-візантійського права здійснювалася за принципом селективного запозичення з подальшою адаптацією до специфічних умов давньоруського суспільства. Встановлено, що Устав містить як безпосередні елементи Номоканону та інших візантійських збірників, так і суттєво перероблені норми римо-візантійського походження. Завдяки аналізу статей щодо розмежування світської та церковної юрисдикцій, регулювання сімейних й спадкових відносин, а також контролю за торговими мірами, автору вдалося визначити закономірності інтеграції елементів візантійської правової традиції у систему давньоруського права. Отримані результати дозволяють зробити висновок, що рецепція римо-візантійського права в Уставі князя Володимира мала вагоме значення для становлення правової культури Русі. Адаптація запозичених норм сприяла формуванню чітких меж між владними інституціями, забезпечуючи ефективне функціонування як церковної, так і світської юрисдикції. Дослідження відкриває перспективи для подальшого аналізу впливу римо-візантійського права на державно-правовий розвиток Русі.