Статья выполнена в русле эколингвистики — новейшего раздела языкознания, возникшего в связи с возросшей актуальностью вопросов охраны окружающей среды. Исходя из необходимости всесторонней параметризации эко-дискурса, авторы ставят целью определить синтаксические характеристики индийских англоязычных текстов экологической тематики. Материалом для анализа служат нормативные документы Министерства экологии Индии. Предметом изучения стала синтаксическая организация отобранных текстов. Актуальность предложенного исследования определяется значительной ролью, которую играет эко-дискурс в воспитании эко-грамотности населения Республики Индии, а также обусловлена необходимостью всестороннего изучения фактического материала, который до сих пор остаётся без внимания лингвистов. Ведущим методологическим принципом исследования является антропоцентризм, рассматривающий человека как центр мироустройства. Результаты исследования свидетельствуют о высокочастотном употреблении простых предложений; структуры смешанного типа занимают последнее в рейтинге частотности место. Доказана стилистическая неоднородность текстов экологической проблематики, реализуемая при помощи ряда языковых средств, в том числе и на синтаксическом уровне. Выводы указывают, что эко-дискурс представляет собой конгломерат разнородных по стилю и структурно-семантической организации текстов, «погруженных в жизнь», изучение которых не должно ограничиваться описанием специальных терминов. Перспективу дальнейших научных исследований авторы усматривают во всесторонней инвентаризации профессиональных текстов по экологии, их типологизации по функциям, информативности, структурным характеристикам и т. д.

Статтю виконано в руслі еколінгвістики — новітнього розділу мовознавства, який виник у зв’язку з набуттям актуальності питань охорони довкілля. Виходячи з необхідності всебічної параметризації еко-дискурсу, автори окреслюють мету статті як визначення синтаксичних характеристик індійських англомовних текстів екологічної спрямованості. Матеріалом для аналізу слугують нормативні документи Міністерства охорони довкілля Індії. Предметом вивчення стала синтаксична організація обраних текстів. Актуальність запропонованого дослідження визначається значною роллю, яку відіграє еко-дискурс у вихованні еко-грамотності населення Республіки Індії, й увиразнюється необхідністю всебічного вивчення обраного фактичного матеріалу, який і досі залишається поза увагою лінгвістів. Провідним методологічним принципом дослідження є антропоцентризм, що розглядає людину як центр світобудови. Результати дослідження свідчать про високочастотне вживання простих речень; змішані структурні типи посідають останнє за рейтингом частотності місце. Доведено стилістичну неоднорідність текстів з екологічних проблем, яка реалізується за допомогою певних мовних засобів, включаючи синтаксичний рівень. Висновки вказують, що еко-дискурс становить собою конгломерат різнорідних за стилем та структурно-семантичною організацію текстів, «занурених у життя», вивчення яких не повинно обмежуватися лише описом спеціальних термінів. Перспективу подальших наукових пошуків автори вбачають у всебічній інвентаризації фахових текстів з екології, їх типологізації за функціями, інформативністю, структурними характеристиками тощо.

The problematic of the article lies within eco-linguistics as the newest branch of language study. Arguing for the comprehensive parameterization of eco-discourse, including the study of ecological terminology, lexical and phraseological innovations, etc., the authors outline the purpose of the article as to define the peculiarities of syntactic organization of professional texts on ecology. The corpus of factual material includes Notifications of the Ministry of Environment and Forests of India. The object of the investigation is the syntactical characteristics of ecological texts. The necessity of the proposed research is determined by a significant role of eco-discourse in eco-education of the population of India. The findings consist in identifying specific features of the syntactic organization of eco-discourse. Stylistic heterogeneity of eco-texts has been proved; such a diversity implies usage of certain language units on different language levels, including the syntactic one. The research has made it possible to draw the conclusions that eco-discourse is a conglomerate of stylistically and structurally various texts, ’deepened in life’, whose study should not be reduced to description of terminology only. Further research is seen in comprehensive inventory of ecological texts and in their typological classification.