Attention is drawn to the epistemological and epistemological connection between the systems of philosophy of law of different periods of development of science. In particular, the epistemological system of the Marburg School of Law of the classical period with the metaphysics of law in the system of practical reason of Emmanuel Kant. Also, the influence of the neo-Kantian approach to the interpretation of the proper nature of legal relations on the formation of non-classical science. As a problem, the author considers the possibility of substantiating the a priori category of aсtio as one of the main ones that sets the proper dimension of legal reality. Such a category acts as a logical prius which makes possible the intersubjective model of communication characteristic of the deontological range of cognition. In particular, the author analyzes the method of the school which is positioned as an orientation of ethics in the facts of legal experience. It is shown that for the Marburgers, such a fact is the dogma of Roman law, in particular, its nineteenth-century pandectic system. The analysis of analogon in the dogma of law, on the basis of which philosophers orientate themselves in the facts of legal experience, makes it possible to conclude that the entire dogma system could act as a physical basis for epistemological philosophical interpretation. However, only the concept of contractual obligation in the dogma of law contains the subject-subject relationship of persons with regard to things and therefore can act as an orienting form for the intersubjective model of communication in the philosophy of law. It is the a priori notion of contractual obligation that is the expression of the category of aсio, which sets the proper dimension of legal reality and the intersubjective model of communication. However, the scientific status of this category requires additional substantiation from various areas of philosophy and legal theory. When discussing this issue, the following points are considered: Ontological and deontological models of understanding law in classical and non-classical works; Neo-Kantians and gnoseology; The procedure of orientation in the facts of experience as a cognitive method; The problem of analogy; ‘Persons’ and ‘Things’ as a posteriori and a priori categories; Features of the interpretation of basic categories of law/Consequences of orienting philosophy and theory of law in the basic categories of metaphysics; The problem of justifying the scientific status of the category of actio.

Звертається увага на епістемологічний та гносеологічний зв’язок систем філософії права різ- них періодів розвитку науки. Зокрема, гносеологічної системи Марбурзької школи права кла- сичного періоду з метафізикою права в системі практичного розуму Еммануїла Канта. А також вплив підходу неокантіанців, щодо трактування належної природи юридичного відношення, на становлення некласичної науки. У якості проблеми, розглядається можливість обґрунтування апріорної категорії асtіо, в якості однієї з основних, що задає належний вимір правової реальності. Така категорія виступає як логічний пріус, що уможливлює міжсуб’єктну модель спілкування, характерну для деонтологічного ряду пізнання. Зокрема, аналізується метод школи, що позиціонується, як орієнтування етики в фактах юри- дичного досвіду. Показано, що таким фактом для марбуржців виступає догма римського права, зокрема її пандектна система ХІХ ст. Аналіз аналагону в догмі права, на основі якого філософами здійснюється орієнтування в фактах юридичного досвіду, дає можливість зробити висновок, що вся система догми могла виступати в якості фізичної основи для гносеологічної філософської інтерпретації. Але тільки поняття договірного зобов’язання в догмі права містить суб’єкт-суб’єк- тне відношення осіб з приводу речей і тому може виступити орієнтуючою формою для міжсуб’єк- тної моделі спілкування в філософії права. Саме апріорне поняття договірного зобов’язання і є виразом категорії асtiо, що задає належний вимір правової реальності та інтерсуб’єктну модель спілкування. Проте, науковий статус цієї категорії потребує додаткового обґрунтування з різних напрямків філософії та теорії права. При висвітленні проблемного питання розглядаються наступні положення: Онтологічна та де- онтологічна моделі праворозуміння в класиці і некласиці; Неокантіанці і гносеологія; Процедура орієнтування в фактах досвіду як пізнавальний метод; Проблема аналагону; «Особи», «Речі» як апостеріорні та апріорні категорії; Особливості інтерпретації базових категорій права/ Наслідки орієнтування філософії та теорії права в базових категоріях метафізики; Проблема обґрунтування наукового статусу категорії аctio.