In the context of the armed aggression of the Russian Federation (RF), an urgent task in the military security sphere of Ukraine is the development (creation) of an appropriate deterrence potential. The aggressor state, which has a significant advantage in military force when making a decision to resolve a military conflict, may consider not only the possibility of a quick completion of hostilities, but also the long-term implementation of tasks. As a rule, the stability and ability of a country that may be subjected to aggression to withstand and counteract the forces and means of the enemy's air attack in the first two phases ensures the transfer of hostilities to the next phases, which makes it futile to resolve a military conflict. Therefore, there is an urgent need to find effective forms and methods of counteracting the enemy, who has a significant advantage in military force, during an air offensive operation. The purpose of the article is to formalize the task of determining the requirements for the capabilities of missile forces to disorganize the command and control system of enemy troops (forces) during a counterattack. The disorganization of the command and control of enemy troops should be understood as the preparation and implementation by the command and control bodies of a group of troops (forces) of organized measures and actions of troops (forces) to destructively affect the functional elements of the command and control system of troops (forces), weapons, intelligence and electronic warfare (EW) and disrupt communications between them. The purpose of disorganizing the enemy's command and control system is to reduce or completely eliminate its functioning for its main purpose. The ability to accomplish the task of disrupting the enemy's command and control system during a retaliatory strike is characterized by the relevant indicators and criteria that are established when determining the requirements for firepower capabilities during the defense review (capability review).

В условиях вооруженной агрессии российской федерации (РФ) актуальной задачей в сфере военной безопасности Украины является развитие (создание) соответствующего потенциала сдерживания. Государство-агрессор, имеющее существенное преимущество в военной силе при принятии решения о развязывании военного конфликта, может рассматривать не только возможность быстрого завершения военных действий, но и длительное выполнение задач. Как правило, устойчивость и способность страны, которая может испытывать агрессию, выдерживать и противодействовать силам и средствам воздушного нападения противника в первых двух фазах обеспечивает перевод военных действий в следующие фазы, что обуславливает бесперспективность развязывания военного конфликта. Следовательно, возникает настоятельная потребность в поиске эффективных форм и способов противодействия противнику, имеющему Целью статьи является формализация задачи по определению требований к способностям ракетных войск по дезорганизации системы управления войсками (силами) противника при нанесении ответного встречного удара. Под дезорганизацией управления войсками противника следует понимать подготовку и осуществление органами управления группировки войск (сил) организованных мероприятий и действий войск (сил) по деструктивному воздействию на функциональные элементы системы управления войсками (силами), оружием, разведкой и радиоэлектронной борьбой (РЭБ) и нарушения связей между ними. Целью дезорганизации системы управления войсками противника является снижение или полное исключение ее функционирования по основному назначению. Способность выполнить задачи по дезорганизации СУВ (с) противника в ходе нанесения ответного встречного удара характеризуется соответствующими показателями и критерием, которые устанавливаются при определении требований к способностям по огневому поражению в ходе оборонного осмотра (обзора способностей).

В умовах збройної агресії російської федерації (РФ), актуальним завданням у сфері воєнної безпеки України є розвиток (створення) відповідного потенціалу стримування.Держава-агресор, яка має суттєву перевагу у воєнній силі під час прийняття рішення на розв’язання воєнного конфлікту може розглядати не лише можливість швидкого завершення воєнних дій, а й тривале виконання завдань. Як правило, стійкість і здатність країни, яка може зазнати агресії, витримувати і протидіяти силам і засобам повітряного нападу противника в перших двох фазах забезпечує переведення воєнних дій у наступні фази, що обумовлює безперспективність розв’язування воєнного конфлікту.Отже, виникає нагальна потреба у пошуку ефективних форм і способів протидії противнику, який має суттєву перевагу у воєнній силі, під час проведення ним повітряної наступальної операції. Метою статті є формалізація завдання з визначення вимог до спроможностей ракетних військ щодо дезорганізації системи управління військами (силами) противника під час нанесення зустрічного удару у відповідь. Під дезорганізацією управління військами противника слід розуміти підготовку і здійснення органами управління угруповання військ (сил) організованих заходів і дій військ (сил) по деструктивному впливу на функціональні елементи системи управління військами (силами), зброєю, розвідки та радіоелектронної боротьби (РЕБ) та порушення зв’язків між ними. Метою дезорганізації системи управління військами противника є зниження або повне виключення її функціонування за основним призначенням. Здатність виконати завдання з дезорганізації СУВ (с) противника в ході нанесення зустрічного удару у відповідь характеризується відповідними показниками і критерієм, які встановлюються під час визначення вимог до спроможностей з вогневого ураження в ході оборонного огляду (огляду спроможностей).