The article is devoted to the study of investment risks of China in the oil infrastructure of Angola under the conditions of their partnership, focusing on economic, social and political factors that affect the repayment of China’s loan through oil imports from Angola. The main objective of this research is to analyse the influence of Chinese direct investment on the political, socio-economic and macroeconomic development of African countries using the example of Angola, as well as to study changes in everyday life and infrastructure before and after the Chinese investments. The methodological basis of the article is the principle of multifactoriality, which examines all objective and subjective factors that influence historical processes. It allows to conduct a thorough analysis of relations between China and Angola. While applying a statistical method, secondary sources such as the IMF, the World Bank, the National Bank of Angola and ANPG are used. The author analyses reference and statistical material that traces the specifics of relations between the PRC and Angola in political and economic spheres. The forecasting method helps to prognosticate possible development of the “Angolan Model” in the context of Chinese and African relations. It is found out that the main problems of effective resource management in the Angolan economy include the limited quality of institutions, insufficient human capital and dependence on Chinese investments. All this leads to the increase of debts and complicates the diversification of the economy. The general conclusion of the article emphasises that the Chinese economic activity in Angola can become an example for developing African countries, especially those ones with significant energy resources. The “Angolan model” provides Chinese companies with an access to raw materials, including crude oil, and opens markets for Chinese products, allowing them to invest in partner countries. Still, certain restrictions arise due to armed conflicts and political instability, which increase investment risks and make it difficult to expand some political influence.

У статті розглядаються інвестиційні ризики Китаю в нафтову інфраструктуру Анголи в умовах їх партнерства, зосереджуючись на економічних, соціальних та політичних показниках, що впливають на повернення кредиту Китаю шляхом імпорту нафти з Анголи. Метою цього дослідження є аналіз впливу прямих китайських інвестицій на політичний, соціально-економічний та макроекономічний розвиток африканських країн на прикладі Анголи, вивчення змін у повсякденному житті та інфраструктурі до і після китайських інвестицій. Методологічною основою статті є принцип багатофакторності, який вивчає всі об’єктивні та суб’єктивні фактори, що впливають на історичні процеси, що дозволяє провести ретельний аналіз відносин Китаю та Анголи. За допомогою статистичного методу та з використанням вторинних джерел, таких як МВФ, Світовий банк, Національний банк Анголи та ANPG, автором було проаналізовано довідковий і статистичний матеріали, що простежують специфіку відносин між КНР і Анголою в політичній та економічній сферах. Метод прогнозування допоміг спрогнозувати можливий розвиток для «Ангольської моделі» в контексті китайсько-африканських відносин. Встановлено, що основні проблеми ефективного управління ресурсами в економіці Анголи включають обмежену якість інституцій, недостатній людський капітал і залежність від китайських інвестицій, що призводить до збільшення боргу та ускладнює диверсифікацію економіки. У загальному висновку підкреслено, що китайська економічна діяльність в Анголі може стати прикладом для африканських країн, які розвиваються, особливо для тих, у яких є значні енергетичні ресурси. «Ангольська модель» надає китайським компаніям доступ до сировини, включаючи сиру нафту, та відкриває ринки для китайської продукції, дозволяючи їм інвестувати у партнерські країни, однак обмеження виникають через збройні конфлікти та політичну нестабільність, що збільшує інвестиційні ризики та ускладнює розширення політичного впливу.