Objective: To develop a clear treatment strategy for multilevel protrusions and herniations of the lumbar spine using the method of percutaneous laser microdiscectomy (PLMD). Materials and Methods: The study involved 620 patients diagnosed with multilevel lumbar intervertebral disc (IVD) protrusions and herniations, all of whom underwent PLMD. The patients ranged in age from 20 to 50 years, including 360 men and 260 women. All patients underwent preoperative magnetic resonance imaging, and 62% additionally underwent computed tomography. The patients were categorized into four groups: group I (n = 78): PLMD was performed at a single level with herniations characterized by posterior-central or paramedian localization and a sagittal size not exceeding 7 mm; group II (n = 24): PLMD was performed on discs with herniations similar to those in group I, but accompanied by protrusions at other levels (sagittal size 4–6 mm); group III (n = 380): PLMD was performed in a single session on two levels with protrusions (sagittal size 4–6 mm); group IV (n = 138): PLMD was performed in a single session on three levels with protrusions (sagittal size 4–6 mm). All procedures were performed under fluoroscopic guidance using a C-arm system (Phillips, Netherlands). Pain intensity was evaluated using the Visual Analog Scale (VAS) preoperatively and during the two-week postoperative period. Treatment outcomes after one month were assessed using the McNab scale. Long-term quality of life was evaluated using the Oswestry Disability Index. Results: In Group I, the initial radicular pain (measured by VAS) was more severe but significantly decreased after one week postoperatively, while lumbar pain (lumbalgia) remained moderate over the two-week follow-up. In Group II, the reduction in radicular symptoms mirrored that of Group I, with the greatest treatment effect (d = 0.7, p < 0.05); however, lumbalgia only decreased after two weeks (p > 0.05). In Groups III and IV, radicular pain decreased similarly to Group II. However, in Group IV, the intensity of lumbalgia remained high and exceeded the baseline even after two weeks (p > 0.05). At the one-month follow-up, the highest rate of excellent outcomes was observed in Group I and the lowest in Group IV, though differences between the groups were not statistically significant (p > 0.05). These findings suggest that post-PLMD pain severity is largely influenced by lumbalgia rather than radicular pain. Conclusions: Percutaneous laser microdiscectomy is an effective method for treating protrusions and non-sequestered small herniations of the lumbar spine. The method is most appropriate and efficient when performed in a single session for two symptomatic lumbar IVD protrusions. Although it is technically feasible to treat three symptomatic protrusions in a single session, such an approach is considered less advisable.

Цель: разработать четкую тактику лечения многоуровневых протрузий и грыж поясничного отдела позвоночника методом пункционной лазерной микродискэктомии (ПЛМД). Материалы и методы. В исследовании приняли участие 620 больных с многоуровневыми протрузиями и грыжами межпозвоночных дисков (МПД) поясничного отдела позвоночника, у которых применили ПЛМД. Возраст пациентов – от 20 до 50 лет. Мужчин было 360, женщин ‒ 260. Предварительно все больные были обследованы на магнитно-резонансном томографе. Кроме этого, 62% больных проведена компьютерная томография. Больных распределили на четыре группы: группа І ‒ 78 больных, которым ПЛМД выполняли лишь на тех МПД, в которых имелись грыжи на одном уровне. Грыжи были только заднесерединной и парамедианной локализации, их сагиттальный размер не превышал 7 мм; группа ІІ ‒ 24 больных, которым ПЛМД выполняли на МПД с грыжами, аналогичными грыжам в группе І (сагиттальный размер ‒ 4‒6 мм), но они сопровождались протрузиями на других уровнях; группа ІІІ ‒380 больных, которым ПЛМД выполняли в одну сессию на МПД с протрузиями на двух уровнях (сагиттальный размер ‒ 4‒6 мм); группа IV ‒138 больных, которым ПЛМД выполняли в одну сессию на трех МПД с протрузиями на трех уровнях (сагиттальный размер ‒ 4‒6 мм). Операцию проводили с использованием флюороскопа С-арка («Phillips», Нидерланды). Интенсивность болевого синдрома определяли до операции и в течение 2 нед по визуальной аналоговой шкале. Эффективность операции через 1 мес оценивали по шкале McNab. В отдаленный период качество жизни больных определяли по опроснику Освестри. Результаты. В группе I начальный радикулярный синдром по визуальной аналоговой шкале был более выраженным, но уменьшался через 1 нед после операции, тогда как люмбалгия оставалась умеренной в течение 2 нед. В группе II выраженность радикулярного синдрома изменялась так же, как и в группе I, эффект лечения был самым высоким (d=0,7, p<0,05), но люмбалгия уменьшалась только через 2 нед (p>0,05). У пациентов групп III и IV снижение радикулярной боли напоминало таковое в группе II, но в группе IV интенсивность люмбалгии была значительно выше и через 2 нед превышала начальный уровень (p>0,05). Через 1 мес после ПЛМД наибольшая частота отличного результата зарегистрирована в группе I, наименьшая – в группе IV, но без достоверной разницы между группами (p>0,05). Можно предположить, что выраженность болевого синдрома после ПЛМД в значительной степени связана с люмбалгией, а не с радикулярной болью. Выводы. Пункционная лазерная микродискэктомия – эффективный метод лечения протрузий и несеквестрированных малых грыж поясничного отдела позвоночника. Метод является эффективным и целесообразным при проведении в одну сессию при двух симптомных протрузиях МПД поясничного отдела позвоночника, тогда как при выполнении в одну сессию на трех симптомных протрузиях, хотя и возможен, но нецелесообразен.

Мета: розробити чітку тактику лікування багаторівневих протрузій і гриж поперекового відділу хребта методом пункційної лазерної мікродискектомії (ПЛМД). Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 620 хворих із багаторівневими протрузіями та грижами міжхребцевих дисків (МХД) поперекового відділу хребта, в яких застосовували ПЛМД. Вік пацієнтів ‒ від 20 до 50 років. Чоловіків було 360, жінок ‒ 260. Попередньо всі хворі були обстежені на магнітно-резонансному томографі. Крім цього, 62% хворих проведена комп’ютерна томографія. Хворих розподілили на чотири групи: група І ‒ 78 хворих, яким ПЛМД виконували лише на тих МХД, у яких були грижі на одному рівні. Грижі були лише задньосерединної та парамедіанної локалізації, їх сагітальний розмір не перевищував 7 мм; група ІІ ‒ 24 хворих, яким ПЛМД виконували на МХД із грижами, аналогічними грижам у групі І (сагітальний розмір ‒ 4‒6 мм), але вони поєднувалися з протрузією на інших рівнях; група ІІІ – 380 хворих, яким ПЛМД виконували в одну сесію на МХД із протрузіями на двох рівнях (сагітальний розмір ‒ 4‒6 мм); група IV ‒ 138 хворих, яким ПЛМД виконували в одну сесію на трьох МХД із протрузіями на трьох рівнях (сагітальний розмір ‒ 4‒6 мм). Операцію проводили з використанням флюороскопа С-арка («Phillips», Нідерланди). Інтенсивність больового синдрому визначали до операції та протягом 2 тиж за візуальною аналоговою шкалою. Ефективність операції через 1 міс оцінювали за шкалою McNab. У віддалений період якість життя хворих визначали за опитувальником Освестрі. Результати. У групі І початковий радикулярний синдром за візуальною аналоговою шкалою був виразнішим, але зменшувався через 1 тиж після операції, тоді як люмбалгія залишалася помірною впродовж 2 тиж. У групі ІІ виразність радикулярного синдрому змінювалася так само, як і в групі І, ефект лікування був найвищим (d=0,7, p<0,05), але люмбалгія зменшувалася лише через 2 тиж (p>0,05). У пацієнтів груп ІІІ та IV зниження радикулярного болю нагадувало таке в групі ІІ, але в групі IV інтенсивність люмбалгії була значно вищою і через 2 тиж перевищувала початковий рівень (p>0,05). Через 1 міс після ПЛМД найбільша частота відмінного результату зареєстрована в групі І, найменша ‒ у групі IV, але без достовірної різниці між групами (p>0,05). Можна припустити, що виразність больового синдрому після ПЛМД значною мірою пов’язана з люмбалгією, а не з радикулярним болем. Висновки. Пункційна лазерна мікродискектомія – ефективний метод лікування протрузій і несеквестрованих малих гриж поперекового відділу хребта. Метод є ефективним та доцільним при проведенні в одну сесію за двох симптомних протрузій МХД поперекового відділу хребта, тоді як при виконанні в одну сесію за трьох симптомних протрузій хоча й можливий, але недоцільний.