Стаття аналізує використання штучного інтелекту у різних видах цифрового мистецтва на сьогоднішньому рівні їх розвитку та окреслює можливі потенційні шляхи такої взаємодії. Автор розглядає конкретні мистецькі приклади, які дозволяють побачити, що використання штучного інтелекту у мистецтві порушує складні мистец-твознавчі та філософські питання: що таке мистецтво? як комп’ютерні технології змінюють естетику? де знахо-диться межа між технологією і творчістю? кого вважати автором твору, згенерованого нейромережами? чи можна порівнювати антропоцентричні та неантропоцентричні форми творчості? тощо. Дослідниця демонструє різні підходи до обраної тематики, цитуючі антагоністичні точки зору науковців. Одні з них вважають, що мисте-цтво за допомогою комп’ютера є наступним кроком розвитку авангардистських течій, а інші розглядають ці тенденції як деградацію та навіть смерть мистецтва. У цифровому живописі вже сьогодні ми стикаємося з вико-ристанням роботів (найвідоміший приклад – андроїд-художник Ai-Da), які вміють малювати у різних техніках та з використанням різних інструментів. Перемога на художньому конкурсі картини, згенерованої нейромережею, поставила питання про її авторство та допустимість участі таких робіт у конкурсах для митців. Дискусії на пла-тформі ArtStation свідчать про несприйняття багатьма художниками робіт, виконаних за допомогою штучного інтелекту, як «справжніх» художніх творів. У музиці сьогодні можна не просто генерувати мелодії, але створю-вати імітації певних стилів чи композиторів, що ставить питання про природу справжньої творчості та її межі. Інший напрямок використання штучного інтелекту в музиці – створення віртуальних співаків, які стають мега-популярними. Такий приклад подає японська віртуальна співачка Хацуне Міку, яка являє собою голограму з андроїдним інтерфейсом і штучно згенерованим голосом. У сфері відеоігор штучний інтелект вміє створювати не лише рівні, але вже генерувати цілі ігрові світи й повністю ігри. Штучний інтелект у фотографії вміє генерува-ти образи неіснуючих людей. Водночас навряд чи штучний інтелект зможе повністю замінити людину-митця, оскільки він вчиться на вже раніше створеному матеріалі. Це дає можливість говорити, що він позбавлений справжньої креативності й вміє насамперед компілювати, а не породжувати оригінальні мистецькі рішення.

The integration of digital technology into the field of journalism in Nigeria has en-gendered both obstacles and prospects, hence fostering advancements in the in-dustry. As a result of this, the study assessed the impact of digital technologies application on mainstream journalism practice among journalists in Imo State. The research was grounded in the theoretical frameworks of technological determinism and new media theory. The study employed a survey research approach, utilising a census principle to sample a population of 200 registered journalists. Questionnaire was the instrument for data collection. Results showed that majority of the respond-ents have access to digital technologies in the discharge of their duties to a large extent at 66% and they use digital technologies often. The respondents have a posi-tive perception towards the application of digital technologies in journalism practice with the believe that digital technology is a blessing to journalism profession at an average mean of 3.6. Result also revealed that digital/computer illiteracy, lack of the requisite knowledge to operate digital technologies gadgets, high cost of acquiring digital technologies gadgets by the media organisation etc. are the challenges faced by the respondents while using digital technologies to carry out their reportorial du-ties at an average mean of 3.7. The result further revealed that digital technologies application in journalism practice has influenced journalism by improving the profes-sional process of news gathering, production and dissemination at an average mean of 3.6. The study concluded that digital technology has improved the professional process of news gathering, production and dissemination, thus, has significantly influenced journalism practice. The study recommended for the acceptance of digital switchover by media organisations and its embrace among the journalists.