Diabetes mellitus and thyroid dysfunction are two of the most common endocrine disorders seen in the adult population and mutually influence each other. In particular, it was found that the combination of these pathologies worsens the course of type 2 diabetes mellitus (T2DM) and the progression of macro‑ and microvascular complications. An essential aspect of predicting the risk of complications in such patients is determining the level of vasodilator peptides, which have protective properties of the vascular wall. One such peptide is proadrenomedullin (pro‑ADM), which may be a marker of endothelial dysfunction and a potential predictor of vascular complications in patients with combined thyroid pathology and T2DM. The aim of the work is to analyze the relationship between the level of proadrenomedullin and indicators of the functional status of the thyroid gland in patients with T2DM and thyroid dysfunction. Materials and methods. 86 patients with T2DM and newly discovered thyroid dysfunction (hypothyroidism and hyperthyroidism), as well as patients with normal thyroid function (euthyroidism), were examined. The level of proadrenomedullin in blood serum was determined for all patients. Results. In the group of patients with hypothyroidism, women predominated (70%), and in the group with hyperthyroidism — men (60%). The highest level of pro‑ADM in the group of patients with hypothyroidism was 44.77±4.13 pmol/l. A statistically significant increase in this indicator was found in the group with hypothyroidism, compared to the group with euthyroidism (p<0.001) and the group with hyperthyroidism (p<0.05). The level of pro‑ADM in both groups of patients shows statistically significant correlations with the selected parameters. In the group with hypothyroidism, age was directly correlated in mean strength with the level of pro‑ADM (58.62±1.55 years) (R=0.363; p<0.05). A weak direct proportional relationship between the level of pro‑ADM and BMI (31.08±0.66 kg/m2) (R=0.095; p>0.05) was revealed. We calculated a weak direct correlation between the level of pro‑ADM and HbA1c (9.44±0.31%) (R=0.206; p<0.05). A weak negative correlation was established between the level of pro‑ADM and with TSH (6.26±0.49 mIU/ml) (R=–0.289; p<0.05). A weak positive relationship between the level of pro‑ADM and fT3 (1.01±0.81 pg/ml), (R=0.054; p<0.01) and fT4 (5.33±0.49 pmol/ml) was revealed), (R=0.102; p<0.01).In patients with hyperthyroidism, the level of pro‑ADM correlated with age in a direct weak force (55.67±2.31 years) (R=0.196; p<0.01). A weak but direct proportional relationship between the level of pro‑ADM and BMI (33.14±1.27 kg/m2) (R=0.137; p>0.05) was revealed. A solid direct correlation was calculated between the level of pro‑ADM and HbA1c (9.53±0.44%) (R=0.606; p<0.05). A weak positive correlation was established between the level of pro‑ADM and TSH (0.24±0.03 mIU/ml) (R=0.240; p<0.01). A weak negative relationship was found between the level of pro‑ADM and fT3 (4.59±0.63 pg/ml), (R=–0.016; p<0.01) and fT4 (26.43±2.88 pmol/ml), (R=–0.181; p<0.01). Conclusions. In patients with T2DM, a significant increase in pro‑ADM levels was found in the presence of hypothyroidism. This indicator showed a strong positive correlation with age, BMI, and HbA1c in both patient groups. A direct positive correlation between pro‑ADM and TSH, and an inverse correlation with fT3 and fT4 were also observed in the hypothyroidism group, while in the hyperthyroidism group, pro‑ADM correlated directly with TSH and positively with fT3 and fT4.

Цукровий діабет і дисфункція щитоподібної залози (ЩЗ) є двома найпоширенішими ендокринними розладами, що спостерігаються серед дорослого населення та впливають один на одного. Виявлено, що поєднання цих патологій погіршує перебіг цукрового діабету 2 типу (ЦД2) та прогресування макросудинних і мікросудинних ускладнень. Важливим аспектом прогнозування ризику ускладнень у таких пацієнтів є визначення рівня вазодилататорних пептидів, які мають захисні властивості щодо судинної стінки. Одним із таких пептидів є проадреномедулін (pro‑ADM), який може бути маркером ендотеліальної дисфункції та потенційним предиктором судинних ускладнень у пацієнтів із поєднаною патологією ЩЗ і ЦД2. Мета роботи — проаналізувати взаємозв’язок між рівнем проадреномедуліну та показниками функціонального стану щитоподібної залози в пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу та дисфункцією щитоподібної залози. Матеріали та методи. Обстежено 86 пацієнтів із ЦД2 та вперше виявленою дисфункцією ЩЗ (гіпотиреоз та гіпертиреоз), а також з нормальною функцією ЩЗ (еутиреоз). У всіх пацієнтів визначено рівень pro‑ADM у сироватці крові. Результати. У групі пацієнтів із гіпотиреозом переважали жінки (70%), у групі хворих на гіпертиреоз — чоловіки (60%). Найвищий рівень pro‑ADM — у групі пацієнтів із гіпотиреозом ((44,77±4,13) пмоль/ л). Виявлено статистично значуще підвищення цього показника в групі з гіпотиреозом, порівняно з групою еутиреозу (р <0,001) та групою з гіпертиреозом (р <0,05). Рівень pro‑ADM в обох групах пацієнтів статистично значущо корелював із досліджуваними показниками. Зареєстровано прямо пропорційний зв’язок середньої сили з віком ((58,62±1,55) року, R=+0,363; p<0,05), зв’язок слабкої сили — з індексом маси тіла (ІМТ) ((31,08±0,66) кг/ м2, R=+0,095; p>0,05) та HbA1c ((9,44±0,31)%, R=+0,206; p<0,05), обернено пропорційний слабкий зв’язок із тирео­тропним гормоном (ТТГ) ((6,26±0,49) мкМО/ мл, R=–0,289; p<0,05), прямо пропорційний слабкий зв’язок із вільним трийодтироніном (вТ3) ((1,01±0,81) пг/мл, R=+0,054; p<0,01) та вільним тироксином (вТ4) ((5,33±0,49) пмоль/мл, R=+0,102; p<0,01). У пацієнтів з гіпертиреозом зафіксовано прямо пропорційний слабкий зв’язок рівня pro‑ADM із віком ((55,67±2,31) року, R=+0,196; p<0,01) та ІМТ ((33,14±1,27) кг/ м2, R=+0,137; p>0,05), сильний зв’язок із HbA1c ((9,53±0,44)%, R=+0,606; p<0,05), слабкий зв’язок із ТТГ ((0,24±0,03) мкМО/ мл, R=+0,240; p<0,01), обернено пропорційний слабкий зв’язок із вТ3 ((4,59±0,63) пг/мл, R=–0,016; p<0,01) та вТ4 ((26,43±2,88) пмоль/мл, R=–0,181; p<0,01). Висновки. У пацієнтів із ЦД2 виявлено значне підвищення рівня pro‑ADM у разі наявності гіпотиреозу. Цей показник тісно прямо пропорційно корелював із віком, ІМТ, HbA1c в обох групах хворих. Також зареєстровано прямо пропорційний зв’язок між pro‑ADM і ТТГ, обернено пропорційний — із вТ3 і вТ4 у групі з гіпотиреозом та між pro‑ADM та ТТГ, прямо пропорційний — із вТ3 і вТ4 у групі з гіпертиреозом. Ключові слова: цукровий діабет 2 типу, гіпо­тиреоз, гіпертиреоз, проадреномедулін.