It insists on examining terrorism within the following interrelated vectors: 1) through the prism of the basic principles of geopolitics and globalization processes; 2) taking into account the role of key institutional mechanisms, among which the state plays an important role. It is determined that, along with terrorist organizations, terrorist states that consider themselves actors, directing influence on target states, pose a significant danger. It is emphasized that actor states contribute to the development of terrorist activity, and also act as catalysts for its spread. It is argued that for this purpose they use such means and methods as sabotage, cyberattacks and subversive actions aimed at destabilizing the functioning of critical infrastructure, its sectors and individual objects. In the context of the multi-vector nature of terrorist activity and threats, classification criteria have been defined for systematizing types of terrorism and corresponding measures of public and administrative response, including socio-political and organizational and administrative aspects. Modern global trends in the spread of terrorist threats have been assessed. It has been found that in recent years there has been an 8 % increase in the number of terrorist attacks in the world. According to the Institute for Economics and Peace, there has been a significant transformation of the nature of terrorism, its methods and geographical impact. This confirms the need to develop effective mechanisms and strategies to counter this phenomenon. At the same time, special attention is focused on the role of the Russian-Ukrainian war in the structure of the global security system. It has been established that in the period 2013–2024, a number of challenges have emerged in the sphere of national security of Ukraine: an increase in the number of incidents in conflict zones, the emergence of hybrid and state-like threats, an urgent need to increase cyber resilience and the need to respect human rights during counter-terrorism measures. In order to prevent the manifestation of signs of improper governance, ways of improving state policy in the field of combating terrorism have been proposed. It has been proven that improving mechanisms for countering terrorism as a component of the national security system of Ukraine requires the implementation of an integrated (comprehensive) approach. We believe that it is characterized by combinatoriality, as it involves combining intelligence tools with timely, systematic and clearly coordinated actions of law enforcement agencies, including preventive measures, as well as strengthening international cooperation.

Наполягається на дослідженні тероризму в межах взаємопов’язаних векторів: 1) крізь призму базових принципів геополітики та процесів глобалізації; 2) з урахуванням ролі ключових інституційних механізмів, серед яких важливе місце належить державі. Визначено, що на ряду з терористичними організаціями значну небезпеку криють у собі держави-терористи, які себе вважають акторами, спрямовуючи вплив на держави-мішені. Акцентовано, що держави-актори сприяють розвитку терористичної діяльності, а також самі є каталізаторами її поширення. Аргументовано, що для цього вони послуговуються такими засобами та методами, як саботаж, кібератаки та підривні акції, спрямовані на дестабілізацію функціонування критичної інфраструктури, її секторів і окремих об’єктів. У контексті багатовекторності терористичної активності та загроз визначено класифікаційні критерії для систематизації типів тероризму та відповідних заходів публічно-управлінського реагування, враховуючи соціально-політичні та організаційно-адміністративні аспекти. Оцінено сучасні глобальні тенденції щодо поширення терористичних загроз. З’ясовано, що останніми роками спостерігається збільшення кількості терористичних атак у світі на 8 %. За даними Інституту економіки та миру, відбулася істотна трансформація природи тероризму, його методів та географічного впливу. Це підтверджує необхідність розробки ефективних механізмів і стратегій щодо протидії цьому явищу. При цьому особлива увага зосереджена на ролі російсько-української війни у структурі глобальної системи безпеки. Установлено, що в період 2013–2024 років сформувалася низка викликів у сфері національної безпеки України: збільшення кількості інцидентів у зонах конфлікту, виникнення гібридних і державоподібних загроз, гостра потреба у підвищенні кіберстійкості та необхідність дотримання прав людини у ході протитерористичних заходів. З метою унеможливлення вияву ознак неналежного врядування запропоновано шляхи вдосконалення державної політики у сфері боротьби з тероризмом. Доведено, що вдосконалення механізмів протидії тероризму як складового елемента системи національної безпеки України потребує впровадження інтегрованого (комплексного) підходу. Вважаємо, що він вирізняється комбінаторністю, адже передбачає поєднання розвідувальних інструментів із своєчасними, системними і чітко координованими діями правоохоронних органів, враховуючи превентивні заходи, а також посилення міжнародного співробітництва.