It is indicated that public administration attracts the attention of scientists from various fields as a complex social activity of government structures that combines legal, economic, managerial and social mechanisms for the high-quality provision of public services and meeting the needs of citizens and territorial communities. The article attempts to analyze the philosophical and legal methodology of researching public administration instruments, namely its epistemological dimension. It is emphasized that the epistemological approach provides a holistic and multidimensional vision of the process of cognizing the instruments of public administration, combining logical-philosophical and empirical methods aimed at identifying the ways, limits, and means of acquiring scientific knowledge about them. The application of dialectical, metaphysical, logical methods, and hermeneutics enables the researcher not only to accumulate factual material and build conceptual generalizations on its basis but also to maintain consistency, semantic accuracy, and the unity of the terminological framework. Attention is drawn to the fact that philosophical methodology plays the role of a theoretical foundation for specifically legal research, since it is precisely philosophy that forms the initial worldview and value guidelines that define the framework of legal analysis. Philosophy outlines the basic criteria of truth and validity of knowledge, without which specifically legal methods would remain applied techniques without proper conceptual support. On this basis, it becomes possible to apply such specifically legal methods as the formal-legal method (analysis of the content of legal norms), the comparative-legal method (comparison of regulatory models in different legal systems), the systemic-structural method (study of instruments within the holistic system of administrative law), the historical-legal method (analysis of the genesis of legal institutions), as well as the method of legal modeling (construction of normative frameworks suitable for improving existing legislation). In conclusion, it is noted that philosophical methodology not only outlines the strategic horizons of cognition but also creates the conceptual foundation for the tactical level of research – specifically legal methods, which in turn ensure the concretization and verification of the formulated provisions in the legal dimension.

Вказується, публічне адміністрування привертає увагу науковців різних галузей як комплексна соціальна діяльність владних структур, що поєднує правові, економічні, управлінські та соціальні механізми для якісного надання публічних послуг і забезпечення потреб громадян та територіальних громад. У статті здійснено спробу аналізу філософсько-правової методології дослідження інструментів публічного адміністрування, а саме гносеологічний її вимір. Наголошено, що гносеологічний підхід забезпечує цілісне та багатовимірне бачення процесу пізнання інструментів діяльності публічної адміністрації, поєднуючи логіко-філософські та емпіричні методи, спрямовані на виявлення способів, меж і засобів здобуття наукового знання про них. Застосування діалектичного, метафізичного, логічних методів і герменевтики дає змогу дослідникові не лише накопичувати фактичний матеріал і будувати на його основі концептуальні узагальнення, але й підтримувати несуперечливість, змістову точність та єдність термінологічного апарату. Акцентовано увагу на тому, що філософська методологія виконує роль теоретичного підґрунтя для спеціально-юридичних досліджень, оскільки саме вона формує вихідні світоглядні та ціннісні орієнтири, що визначають рамки правового аналізу. Філософія окреслює базові критерії істинності та обґрунтованості знань, без яких спеціально-юридичні методи залишилися б прикладними техніками без належної концептуальної опори. Саме на цій основі стає можливим застосування таких спеціально-юридичних методів, як формально-юридичний (аналіз змісту правових норм), порівняльно-правовий (зіставлення моделей регулювання у різних правових системах), системно-структурний (вивчення інструментів у межах цілісної системи адміністративного права), історико-правовий (аналіз генезис правових інститутів), а також метод правового моделювання (побудова нормативних конструкцій, придатних для вдосконалення чинного законодавства). У підсумку відзначено, що філософська методологія не лише окреслює стратегічні горизонти пізнання, але й створює концептуальний фундамент для тактичного рівня дослідження – спеціально-юридичних методів, що натомість забезпечують конкретизацію та перевірку сформульованих положень у правовій площині.