Актуальность. Среди заболеваний органов дыхания у ВИЧ-инфицированных пациентов ведущее место занимает туберкулез (ТБ). Сложности морфологической диагностики ТБ связаны, прежде всего, со стертостью его типичных гистологических признаков в условиях глубокой иммуносупрессии. С целью объективизации гистологического вывода о наличии туберкулезного поражения в морфологии разработан ряд специфических гистохимических и флуоресцентных методов, которые основаны на прямом или опосредованном обнаружении M. tuberculosis (МБТ) в пораженных тканях. Цель – определить целесообразность и эффективность применения флуоресцентных методов в морфологической диагностике туберкулеза органов дыхания у ВИЧ-инфицированных пациентов. Методы. Морфологическое исследование включало 37 случаев. Использованы 2 метода: традиционный флуоресцентный метод (ФМ) и иммуногистохимическое исследование с поликлональным антителом к М. Tuberculosis с флуоресцентной меткой (FITC). В группе исследования сопоставлены гистологические выводы с заключительным клиническим диагнозом и результатами микробиологического исследования. Установлены чувствительность, специфичность и эффективность каждого из методов. Результаты. При госпитализации в трети случаев по результатам клинико-рентгенологических данных и лабораторных исследований были заподозрены различные формы ТБ органов дыхания. В 26 случаях (70,3 %) при традиционной окраске препаратов гематоксилином и эозином был установлен гистологический диагноз туберкулезной инфекции. При выполнении ФМ получено наибольшее количество положительных результатов (16 случаев, 84,2 %), тогда как при FITC методе МБТ были выявлены только в 11 случаях (57,9 %). Анализ относительного количества бактерий в срезах показал преобладание случаев с градацией «мало» и несколько меньше случаев – «много». В 4 случаях аутопсий оба флуоресцентных метода продемонстрировали большое количество бактерий в пораженных тканях. Выше чувствительность была у ФМ метода – 88,0 %, против 61,1 % при FITC. Специфичность FITC метода составила 90,5 %, а ФМ – 84,6 %. Общая эффективность параллельного применения 2-х флуоресцентных методов составила 69,1 %. Совпадение результатов обоих методов отмечено в 22 случаях из 31 (70,9 %). Всего, с использованием морфологических флуоресцентных методов, микобактериальная инфекция у ВИЧ-инфицированных пациентов была диагностирована в 29 случаях (78,4 %), причем в 4 случаях (10,8 %) установлено наличие микобактериальной инфекции в качестве фоновой патологии. Заключение. На момент госпитализации более чем у половины пациентов с ВИЧ-инфекцией (59,5 %) результаты клинико-лабораторных и рентгенологических данных не позволяют определить истинный характер патологического процесса. Традиционное исследование гистологических препаратов с окраской гематоксилином и эозином позволило диагностировать микобактериальную инфекцию в 70,3 % случаев. Применение флуоресцентных методов повысило эффективность морфологической диагностики микобактериальной инфекции на 10,8 %. Флуоресцентный метод продемонстрировал высокий показатель чувствительности (88,0 %), тогда как показатель специфичности был выше при иммунофлуоресцентном методе (90,5 %). Общая эффективность использования флуоресцентных методов для выявления M. tuberculosis составила 69,1 %, что свидетельствует о целесообразности применения этих методов в случаях диагностики микобактериальной инфекции.

Актуальність. Серед захворювань органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів провідне місце займає туберкульоз (ТБ). Складнощі морфологічної діагностики ТБ пов'язані, перш за все, з його нетиповими гістологічними ознаками в умовах глибокої імуносупресії. З метою об'єктивізації гістологічного висновку про наявність туберкульозного враження, в морфології розроблена низка специфічних гістохімічних і флуоресцентних методів, які базуються на прямому чи опосередкованому виявленні M. tuberculosis (МБТ) в уражених тканинах. Мета – визначити доцільність та ефективність застосування флуоресцентних методів у морфологічній діагностиці туберкульозу органів дихання у ВІЛ-інфікованих пацієнтів. Методи. Морфологічне дослідження включало 37 випадків. Застосовані 2 методи: традиційний флуоресцентний метод (ФМ) та імуногістохімічне дослідження з поліклональним антитілом до М. Tuberculosis з флуоресцентною міткою (FITC). У групі дослідження зіставлені гістологічні висновки із заключним клінічним діагнозом та результатами мікробіологічного дослідження. Встановлені чутливість, специфічність та ефективність кожного з методів. Результати. При госпіталізації в третині випадків за результатами клініко-рентгенологічних даних та лабораторних досліджень були запідозрені різні форми ТБ органів дихання. У 26 випадках (70,3 %) при традиційному забарвленні препаратів гематоксиліном та еозином був установлений гістологічний діагноз туберкульозної інфекції. При виконанні ФМ отримано найбільшу кількість позитивних результатів (16 випадків, 84,2 %), тоді як при FITC методі МБТ були виявлені тільки в 11 випадках (57,9 %). Аналіз відносної кількості бактерій у зрізах показав переважання випадків із градацією «мало» та дещо менше випадків – «багато». У 4 випадках автопсій обидва флуоресцентних методи продемонстрували велику кількість бактерій в уражених тканинах. Більша чутливість визначена для ФМ методу – 88,0 %, проти 61,1 % при FITC. Специфічність FITC методу склала 90,5 %, а ФМ – 84,6 %. Загальна ефективність паралельного застосування 2-х флуоресцентних методів склала 69,1 %. Збіг результатів обох методів визначено у 22 випадках із 31 (70,9 %). Загалом, з використанням морфологічних флуоресцентних методів мікобактеріальна інфекція у ВІЛ-інфікованих пацієнтів була діагностована у 29 випадках (78,4 %), причому у 4 випадках (10,8 %) встановлено наявність мікобактеріальної інфекції у якості фонової патології. Підсумок. На момент госпіталізації більш аніж у половини пацієнтів з ВІЛ-інфекцією (59,5 %) результати клініко-лабораторних та рентгенологічних даних не дозволяють визначити справжній характер патологічного процесу. Традиційне дослідження гістологічних препаратів із забарвленням гематоксиліном та еозином дозволило діагностувати мікобактеріальну інфекцію у 70,3 % випадків. Застосування флуоресцентних методів підвищило ефективність морфологічної діагностики мікобактеріальної інфекцій на 10,8 %. Флуоресцентний метод продемонстрував високий показник чутливості (88,0 %), тоді як показник специфічності був вище при імунофлуоресцентному методі (90,5 %). Загальна ефективність застосування флуоресцентних методів для виявлення M. tuberculosis склала 69,1 %, що свідчить про доцільність застосування цих методів у випадках діагностики мікобактеріальної інфекцій.

Background. Among the spectrum of respiratory diseases in HIV-infected patients, the leading place is taken by tuberculosis (TB). First of all, difficulties in the morphological diagnostics of TB are associated with the smooth over of its typical histological signs under condition of severe immunodeficiency. To objectify the histological conclusion about the presence of tuberculosis lesion in a morphology a number of specific histochemical and fluorescent methods have been developed, which are based on the direct or indirect detection of M. tuberculosis (MBT) in the affected tissues. Objective – to determine the advisability and effectiveness of using of fluorescent methods in the morphological diagnostics of respiratory tuberculosis in HIV-infected patients. Methods. The morphological study included 37 cases. Two methods were used: the traditional fluorescent method (FM) and immunohistochemical study with a polyclonal antibody to M. Tuberculosis with a fluorescent label (FITC). In the study group, the histological conclusions were compared with the final clinical diagnosis and the results of microbiological investigations. The sensitivity, specificity and effectiveness have been established for each of the methods. Results. At hospitalization only in one third of cases, based on the results of clinical and radiological data and laboratory tests, various forms of respiratory TB were suspected. In 26 cases (70,3 %), with traditional staining of tissue samples with hematoxylin and eosin, a histological diagnosis of tuberculosis infection was established. When performing FM, the largest number of positive results was obtained (16 cases, 84,2 %), whereas with FITC, the MBT was detected only in 11 cases (57,9 %). The specificity of the FITC method was 90,5 %, and FM – 84,6 %. The overall efficiency of the parallel application of 2 fluorescent methods was 69,1 %. The coincidence of the results of both methods was noted in 22 cases of 31 (70,9 %). In total, of the using of morphological fluorescent methods, mycobacterium infection in HIV-infected patients was diagnosed in 29 cases (78,4 %), and in 4 cases (10,8 %) mycobacterium infection was established as a background pathology. Conclusion. At the time of hospitalization, in more than half of patients with HIV infection (59,5 %), the results of clinical laboratory and radiological data do not allow determining the true nature of the pathological process. The traditional study of histological samples stained with hematoxylin and eosin made it possible to diagnose mycobacterial infection in 70,3 % of cases. The use of fluorescent methods increased the efficiency of morphological diagnosis of mycobacterial infection by 10,8 %. The fluorescence method showed a high sensitivity (88,0 %), while indicator of specificity was higher with the immunofluorescence method (90,5 %). The overall efficiency of using fluorescent methods for the histological detection of M. tuberculosis was 69,1 %, which indicates the advisability of using these methods in cases of diagnostics mycobacterial infection.