The article analyses the potential of digital technologies in the correctional work with stuttering. The article considers digital technologies that serve as auxiliary tools in speech therapy: neurofeedback, virtual reality (VR), devices with modified audio feedback (DAF/FAF), mobile applications for training fluent speech, artificial intelligence. Based on the analysis of scientific sources and international studies, the advantages and limitations of each technology are identified and their effectiveness in improving speech fluency and reducing the frequency of seizures is evaluated. The principles of action of each tool, advantages, potential risks, and features of its use in work with children, adolescents, and adults are described in detail. The results of studies demonstrating a possible reduction in the frequency of stuttering manifestations with the targeted and gradual introduction of digital technologies into the correctional process are summarized. It is emphasized that the combination of traditional speech therapy approaches with the latest technologies can enhance the overall correctional effect, promote the motivation of people with stuttering to long-term practice and self-reflection. Particular attention is paid to the importance of individual selection of technologies, adherence to the principles of gradualness and a safe learning environment. The role of the speech therapist as a coordinator of technological interaction, explaining, teaching and accompanying is defined. It is noted that the problem of using digital tools in the correction of stuttering has not yet been sufficiently addressed in Ukrainian speech therapy science. The necessity of forming the information and digital competence of future speech therapists as part of their professional training is substantiated. The article emphasizes the need for further empirical research and the development of methodological approaches to the integration of digital technologies into speech therapy practice, taking into account global trends.

У статті проаналізовано потенціал цифрових технологій у корекційній роботі при заїканні. Розглянуто цифрові технології, що слугують допоміжними інструментами у логопедичній роботі: нейрофідбек, віртуальна реальність (VR), пристрої зі зміненим аудіозворотним зв’язком (DAF/FAF), мобільні застосунки для тренування плавного мовлення, штучний інтелект. На основі аналізу наукових джерел і міжнародних досліджень визначено переваги та обмеження кожної технології та оцінено ефективність у покращенні плавності мовлення та зниженні частоти судом. Детально охарактеризовано принципи дії кожного засобу, переваги, потенційні ризики та особливості застосування в роботі з дітьми, підлітками та дорослими. Узагальнено результати досліджень, що демонструють можливе зниження частоти проявів заїкання за умови цілеспрямованого і поетапного впровадження цифрових технологій у корекційний процес. Підкреслено, що поєднання традиційних логопедичних підходів із новітніми технологіями може посилити загальний корекційний ефект, сприяти мотивації осіб із заїканням до тривалої практики та саморефлексії. Окрема увага приділена важливості індивідуального підбору технологій, дотримання принципів поступовості та безпечного навчального середовища. Визначено роль логопеда як координатора технологічної взаємодії, що пояснює, навчає і супроводжує. Зазначено, що в українській логопедичній науці проблема використання цифрових інструментів при корекції заїкання поки що розкрита недостатньо. Обґрунтовано необхідність формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх вчителів-логопедів у межах професійної підготовки. Стаття підкреслює потребу в подальших емпіричних дослідженнях та розвитку методичних підходів до інтеграції цифрових технологій у логопедичну практику з урахуванням світових тенденцій.